Недобрий жарт зіграла з нами доля.

Стояли дні у черзі ні за чим.

А це прийшло - як спалах, як сваволя,

без дозволу, без права, без причин!

Ця непритомність розуму і серця,

цієї казки несходимий ліс…

І ні причин, ні просвітку, ні сенсу.

Летить душа над прірвою навскіс.

© Ліна Костенко