Чтобы вернуться — просто нажмите в любом месте на затемненном фоне
до тебе
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші.
Такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
А квіти, кинуті тобі.
© Ліна Костенко.
Новые заметки пользователя
WORMHOLE — from the universe
0
you are my standard-bearer
0
Universе - ці слова досі означають безмежжя.
0
Щось між нами не так
Чи є сенс пристібати ремені безпеки, коли розумієш, що літак вже падає?
0
насправді, рано чи пізно наступає такий переломний момент, що розумієш -задля досягнення мети треба себе зламати, або надламати, або ж пр...
0
Знаєш, твоя любов до боротьби робить тебе сильним і слабким водночас.Твоя залежність робить тебе сліпим.Ти змушений йти далі, переступати...