є такі люди, які з виду, здається, просто не вміють, не можуть любити взагалі. ну от мені завжди задавалось, що любов до мами, чи сестри (а це в більшості хлопці) для них не більше, ніж почуття обов'язку, гідності, вдячності. до друзів чи ж до дівчат, стосунки з якими теж мали б ґрунтуватися на любові, такий тип людей ставиться чи то з насмішкуватістю, чи то просто з деякою відстороненістю. у мене є такий знайомий, однокласник. отак подивишся - здається, людина взагалі не знає, що таке ніжні почуття: йому все байдуже, в нього свої проблеми. це лякає, справді. виникають відчуття:

а) страху

б) наче спілкуєшся з роботом

але то тільки так здається. кожна людина може кохати настільки глибоко, наскільки вона для любові відкрита. якщо не боятись цього почуття, а просто відкритись - воно заповнить всю твою сутність, все життя. і ще, момент, не буває людей, які не вміють любити. бувають:

а) сліпі боягузи

б) люди, які люблять всією душею, але вміють стримуватись, а не кричати про це першому ліпшому

цей мій знайомий підпадає під пункт б). і це я зрозуміла тільки сьогодні. любити так глибоко й чесно вміють лише сильні люди