Пам"ять та спогади…це те едине, що лишаеться в нас після стосунків, саме це ми переносимо з минулого в майбутнє…Можливо саме тому я нерідко тебе згадую, а, можливо я просто боюся тебе забути.
Та хіба можливо забути ті очі?!Кольору мускатного горіху….ті нахабні очі, які одним своім поглядом кидали виклик, в яких так гармонійно вживалися янголи і бісинята, які так вміло в мить розгледіли в мені все те, що я приховувала вже багать літ…
Здаеться, я пам"ятаю кожну родимку, кожну зморшку на твоєму обличчі.
Усмішка…Я була в неі закохана.Ти посміхався якось по-особливому-лише куточками губ з лівоі сторони…
Нерідко згадую твоі руки-довгі пальці з вибитими кістками(боєць, а як же), м"які долоні…Вони завжди були такими теплими.А ще не можу забути твій жахливий шрам, який ті заробив собі так безглуздо.Бачила його лише одного разу, але запам"ятаю назавжди, бо так само-безглуздо ти поставив такий самий, але вже не на своему тілі, а у моєму серці.Ні, не переймайся, він не болить, лише зрідка тягне, коли згадаю…
В моєму житті ти був тим теплом, яким вже не можна зігрітися вдруге, але я все-одно щаслива, бо це було хочаб одного разу…