Я зрозуміла свою незначимість для псевдодрузів. Я маю на увазі однокласників. Люди, з якими я вчуся в одному приміщенні 11 рік, з якими я провела більшу частину свого життя, з якими тікала з уроків, гуляла, попадала у різні ситуації і прожила від дитинства до уже пізньої юності. Ці люди доказали те, як їм чхати на мене. Я маю на увазі те, що інколи ти розумієш як помиляєшся в людях. Можливо, я сама інколи показую свою абсолютну байдужість і егоїзм до них, тому мене це чогось абсолютно не заділо, так як іншу подругу, з якою поступили так само, і ми їх м*яко кажучи *застукали на гарячому*. Тому в такі моменти розумієш, що ніякої дружби то ніколи і не було, а все було просто, щоб врятуватися від нудьги суботнім вечіром. Ніякі не друзі, якщо їм не можеш довіритися. Ніякі не друзі, якщо вони не турбуються про тебе. Ніякі не друзі.