Жахи нереальні з душі не виходять,
Мене твої груди бентежать, заводять.
Твоя врода чарівна — найвищого ґатунку,
Від тебе у мене нема порятунку…

Ти менша за сонце, проте яскравіша,
Солодша за цукор, терпкіша за вишню
Тебе не вистачає тебе зажди мало
Ти допінг, наркотик, безкінечна реклама…

З тобою у спеку неначе у тіні,
З тобою на підлозі неначе у Римі.
Без тебе я зношу і стіни і стелю,
Без тебе і море – лише мертва пустеля…

І янголів журить твоя небезпечна краса,
Коли ти ідеш – тремтять небеса.
І місяць вночі не може заснути,
Ти неначе весна в середині грудня…