У десятому класі Тереза Температура впала у містичне передчуття. Їй захотілося чогось окультного і герметичного, бажано — прикладного і наочного. Терезка гадала, що в ній проки дається Геній. Невідомо, що то з нею було, але їй хотілося чогось такого претакого, що рознесло б голову на друзки від здивування і зачарування.

Те, що з нею коїлося, було цілковито невиразимим. То був настрій, то було відчуття десь під ложечкою, десь у потилиці, у переніссі. Це було Казна що з великої літери, позаяк зовсім не піддавалося окресленню. Шукаючи джерело загадкового подразника, Терезка уявляла себе нетопирем, що вперше пробує керуватися за допомогою ультразвуку. Вона бачила себе мікроскопічною бульбашкою серед колосальних потоків, маленькою ікринкою Тайни, випорснутою на мілководдя Світу силою, що править у час Нересту Безконечності.

Хто б повірив, що такі несподівані енергії бурлять у такому звичайнющому на вигляд дівчиську?