Виника потреба звикати до швидкого темпу життя. Бо розмусолюючи на довгий час справи, коли все можна зробити оперативненько, тільки вичерпуєш всі свої життєві сили. І потенціал ляга в зимову сплячку. В'їжджаємо у повсякденну колію. Бо інакше, потім буде "Арівідерчі, здоровий глузд!". Сьогодні 10 рочків, як я займаюся танцями. Круто, так багато часу пройшло.. А я все тримаюся і не покидаю справи, бо вже встигла звикнути до цього. Це частинка життя, хоч, іноді, взагалі не кортить йти на заняття, та це все через те саме- неорганізованість. Буде зроблено!