Я заберу тебе з собою

У далечінь,

Де ми врятуємось любов’ю

Від зла вночі,

Де я вкладу в твої долоні

Прозорі сни,

Що зачекались нас в полоні

У далини.

Я заберу тебе у спокій

Ще при житті,

Де найщасливіші із років –

Немолоді,

Де добрі люди – надто щирі,

А люди злі

Живуть із добрими у мирі

На тій землі.

Я заберу тебе у повінь

Відвертих слів,

Під пильним поглядом любові –

Поверх голів,

У неосмислене шептання –

Крізь тихий сміх,

Де ми полюбимось востаннє

За нас усіх.

Я заберу тебе у ранок,

В свою зорю,

Де ми підпалим наші рани,

І я згорю.

А ти розвієш на світанні

Мої слова,

Й вони полинуть, птахи ранні,

А ти – жива…