електростанція

Давайте любити Полісся хоча б за його краєвиди

Товариші, листуйтеся!

Я отримала сьогодні листа з Києва від твітерянки Софії.Коли мама мені його принесла, у мене на лиці з'явилась посмішка.Так приємно отримувати листи і знати, що десь, дуже далеко від Луцька, є людина, яка вкладає у листи свою душу і направду цікавиться твоїм життям. А писати листи - не менш приємніше.

Я надіюсь наше листування затянеться надовго: 3

Кукурудза, you made my day!

Я заставила маму купити кукурудзу. Уявляєте, я навіть сама її зварила.Кукурудза - їжа богів!

Завершення мого дня теж було не менш вражаючим.Завдяки спільному наркоманству ми гарно повеселились і сміялись незрозуміло з чого.

+сьогодні знову зустріла Юлю, з якою давно нормально не спілкувалась.Хоча я непроти зустрітись ще разок

Зараз ви переглянете супернепрофесійні фото з дачі.
Там я буваю дуже рідко, бо город то не моє, тому я пленталась і шукала гармонію у лісній флорі і фауні.

Ціллю нашої поїздки була фірмова уха мого тата.

Вітер вабив полум'я костра.

А ліс потихеньку наповнювався сірим туманом.

Куди не потрапив туман, туди потрапила моя фотокамера.

Насправді, у нас там дуже багато гостів буває.
Ось один із них.

А на гості приходять лише у сонячну погоду і лише якщо у вас є це.

А ось і гість.

О блін, петрушки нарвати забула.

музику кидаєш. питаєш як я і мовчиш.

сирий і без емоцій.

ти мучиш навіть і не знаєш що ти мені не друг, не старший брат.

не будь пасивним або покинь мене і я змирюсь.

бо вже змирилась, живу я без надії, хоча вона десь там в у серці є.

на фото ти.

емоції вже вкотре б'ють у груди

а посмішка усюди

в серці і на думці

роздумую все я що буде далі.

надіятись, чекати залишилось мені