Story of your life

..завжди є трішки правди в кожному "Я жартую"..трішки знань в кожному "Я незнаю"..трішки емоцій за кожним "Мені всерівно" і трішки болі в кожному "Все добре"..

Життя занадто коротке, щоб хвилюватися про те, що про тебе подумають чи скажуть люди. Тому живи так, як хочеш - дай їм тему для обговорення…

"Не принижуйся", "Не бігай", "Не тримай"… Так говорять тільки ті, хто не любив! Відносини завжди потрібно будувати, прощати, просити вибачення, а не бігти через сварку і гордості до іншої людини!

Як складеться доля ніхто не знає… Живи вільно і не бійся змін. Коли Господь щось забирає, не прогав те, що він дає взамін…

Якщо ви здатні бачити, ходити, любити і щоранку вставати з ліжка - ви казково багата людина.

Не повертайтеся до людей, які вас зрадили… Вони не змінюються…

будь ласка…не відпускай мене..ти ж знаєш, як сильно ти потрібен…

Коли небудь настане той день коли сам Бог скаже "Фіг з тобою, ненормальна, нехай буде по твоєму"!

Будь завжди вибором, причиною, пріоритетом, але ніколи не ставай варіантом.

Перемагає в цьому житті тільки той, хто переміг сам себе. Хто переміг свій страх, свою лінь і свою невпевненість.

Найчастіше "просто друг" стає людиною, якою ти дихаєш..

Я не дивна… я особлива… як кішка… занадто добра, щоб жити… і дуже рідкісна, щоб здохнути. .))

Коли довго любиш - це перестають помічати. Коли довго прощаєш - цим починають користуватися. Коли готовий на все - просто перестають цінувати. І тільки, коли йдеш, - починають розуміти, яка дорога була людина, якої не повернути.

…Ми сміємось зі смерті і кілограмами скупляємо таблетки в аптеці;
…Ми кажемо, що життя прекрасне і йдемо в магазин за ще одною бутилкою горілки;
…Нам все одно на думку інших і весь час запитуємось"як я виглядаю?";
…Ми любим самотність і чекаємо на дзвінок;
…Ми шокуємо людей і боїмося сказати "люблю";
…Ми не довіряємо людям і, як мінімум, раз в тиждень плачемо в чиюсь жилетку;
…Ми не віримо в кохання і плачемо кожної ночі;
…Ми живемо вчорашнім днем, складаємо плани на завтрашній, а про сьогодні забули;
…Ми пробачаємо собі всі помилки і косо дивимось на тих, хто їх робить;
…Ми не віримо, що є ідеальні, але кожен день шукаємо в натовпі свій ідеал;
…Ми говоримо те, що думаєм і вже забули, як це-щиро посміхатись;
…Ми хочемо щоб люди сприймали нас такими, як є і кожен день годинами стоїмо біля дзеркала;
…Ми любимо розумні фрази і не розуміємо себе;
…В нас дуже багато не розкритих талантів і ми нічого не робимо щоб їх розкрити;
…Ми добиваємось того чого хочемо і боїмось бути комусь непотрібними;
…Ми читаємо цю цитату і кажемо, що не про нас, а всередині стараємось заглушити голос, який говорить протилежне;
…Ми часто говоримо "не кохаю", а в душі у нас течуть слььози.
…Ми часто говоримо"ненавиджу"тільки щоб самому в це повірити;
…Ми часто говоримо"Прощавай"і надіємось на ще одну зустріч;
Ми говоримо"йди геть"тільки щоб хтось не бачив наших сліз….

Ось такі ми…"люди"….

Коли ти правий, ніхто цього не запам'ятовує. А як помилишся - ніхто цього не забуде.