Это просто Вьюи блог

ми вже разом з тобою багато часу.За ці рокі, які ми провели разом, я зрозуміла те, що ти не принц на білому коні, про якого я мріяла усе соє дитинство.У нас небуде пишного весілля на якому я буду в роскішній білій сукні.На день народження ти не подаруєш мені великій букент трояд.а скоріше нарвані ромашкі із парківської клумби.З тобою я не побачу діамантів, аде це саме головне в житі.

В наших поїздках ми не будемо проживати в 5и зіркових готелей, роскішні страви на сніданок і дорогі автівкі для подорожей.Скоріше навпаки:ми будемо їхати в звичайній електричц з незручними стільцями, жити в маленькій кімнатці, в якій будуть проблеми з водою, снідати млинцями в крихітному бістро або макдональсі, передвигатись по місту ногами.

З тобою ми сидітимемо вдома, дивитимемось фільми і пити зелений чай, Ми не маємо бажання йти в шумний центр містаі напиватись, як це роблять рівненьські підлітки.нак краще в дома, з рідним котом і книгами на полицях.

Наші фотографії прості та безглузді.проте такі щірі…

Ми не маємо мети бути схожі на Боні та Клайда чи Сіда та Ненсі, не хочемо потрапити в книгу гінесів, чи бути одними із тих про кого пише Гугл.Ми просто такі як є..і нам добре..

я люблю тебе*