Не оброни единицу жадно хватая нули`

ты меня соблазняешь до крик,

твой взгляд душит меня.

я таю от голоса, нежного

я всыхаю по тебе мой единственный враг.

все по стилю

Грубым дается радость.
Нежным дается печаль.
Мне ничего не надо,
Мне никого не жаль.

Надворі дощ, холодний вітер виє,
Одпочивай, рушнице, на стіні!
Куди іти, блукати без надії?
Ні, краще тут, у хаті, в тишині.
Тут у коминку огник ледве тліє,
Та зогріває

головне не стати другим

не бути непотрібним

жити любов'ю

творити, вірити

ми просто ті хто не знає, що робити з часом.

багато його витрачаєм на дурощі.

ми сумуємо за часом, тим, що минув.

ми відчуваємо, що нічого вже не повернути.. не повернути ті дні

ту любов.ті відчуття

мамочка, научи меня, пожалуйста, равнодушию.
научи плакать так, чтобы тушь по щекам не выдавала мои горести.
мамочка, расскажи как бороться с приступами страха за своё будущее.
и как не сойти с ума от одиночества…
расскажи как жить самостоятельно,
и никогда ни у кого не просить помощи.
научи свою маленькую девочку как чувства раскладывать по полочкам,
и как раны на сердце попросту закрывать прочерками.
докажи что глупо напрасно надеяться.
научи руки не опускать от безысходности.
объясни как в силы свои верить до последнего,
и уходить ровно тогда когда это требуется.
научи меня мамочка хладнокровию.
пожалуйста, расскажи каково это - "быть холодно рассудительной".
обними меня крепко, мамочка..
и покажи что такое "наконец стать решительной"…
научи прощать без скандалов. без нервотрёпки. безмолвно.
расскажи что же на свете всего дороже.
и внуши своей глупой дочери,
что хорошей быть это всё-таки очень сложно..

Между нами лабиринт твоих ошибок и моих обид

Я жить не могу настоящим,
Я люблю беспокойные сны,
Под солнечным блеском палящим
И под влажным мерцаньем луны.

Я жить не хочу настоящим,
Я внимаю намекам струны,
Цветам и деревьям шумящим
И легендам приморской волны.

Желаньем томясь несказанным,
Я в неясном грядущем живу,
Вздыхаю в рассвете туманном
И с вечернею тучкой плыву.

И часто в восторге нежданном
Поцелуем тревожу листву.
Я в бегстве живу неустанном,
В ненасытной тревоге жив.

Это всё, это всё что у меня осталось
Это всё, это всё чего я хочу
Это всё, это всё я так ненавижу
Это всё, это вё я так люблю

і знову вона закохалась? а для чого, кому це важливо знати її почуття, знову 4 місяці,. . да ну вас, ай падруга ну їх, ми є один в одного, для чого знову.

Щоб б потім сидіти на балконі і говорити, шо будем сміятись, вже сміялись, і я вже після того 1оо раз сміялась.. так шо + в цьому є, але воно все не взаемне, шо не взаемне все приносить біль..

і краще не буде

ты можешь с ней расцвести и засохнуть, она сожрёт тебя, как цветок тля, но всё равно лучше уж так сдохнуть, чем никого никогда не любя.

Да, да. День прошов не зря! Спасіба ВІКА і МАКСІМ за проведені з вами мінути !

Я їх абажаю)

у вас плохое настроение? напряги с учёбой или работой? может, поссорились с кем-то? опускаются руки? "похуй" - универсальное решение любой проблемы! "похуй" - более двух тысяч лет на рынке хорошего настроения

можна писати поеми про любов і всі ці сумні і нікому не потрібні романи чи повісті, можна вести блог, який нікому не потрібен, як цей. ми викладаємо свої думки для себе, ми переоцінюємо ситуації.. а коли вже все зроблено, ми неможем вже правельно нічого вдіяти. а де щастя ? його й тут немає, ми всі форевер елоун, шо не сторінка, то самотність.. ми самі все робимо, самі й залишаємось на самоті.я ніколи не хочу ділитись тим, що в мене на душі.. та ніхто ніколи про це не чув. всі чекают п'ятницю, як і я зїзджаючи з теми.. ми хочемо втікти.. а куди? куди веде нас дорога далі? де можна знайти щастя? ще перед школою я мріяла більш всього поїхати на море і ось через декілька днів все здійснилось. головне мрія! щастя на морі, в морі. . я знахожу щастя тільки там.. більш нічого не треба.. тільки море *-* мое море*-* я знову хочу туди, адже тут у моємо рідному місті мене нічого не привязує, тут немає що робити, тут сумно. Може потрібно шукати щастя тут, чи воно саме мене знайде..