можна писати поеми про любов і всі ці сумні і нікому не потрібні романи чи повісті, можна вести блог, який нікому не потрібен, як цей. ми викладаємо свої думки для себе, ми переоцінюємо ситуації.. а коли вже все зроблено, ми неможем вже правельно нічого вдіяти. а де щастя ? його й тут немає, ми всі форевер елоун, шо не сторінка, то самотність.. ми самі все робимо, самі й залишаємось на самоті.я ніколи не хочу ділитись тим, що в мене на душі.. та ніхто ніколи про це не чув. всі чекают п'ятницю, як і я зїзджаючи з теми.. ми хочемо втікти.. а куди? куди веде нас дорога далі? де можна знайти щастя? ще перед школою я мріяла більш всього поїхати на море і ось через декілька днів все здійснилось. головне мрія! щастя на морі, в морі. . я знахожу щастя тільки там.. більш нічого не треба.. тільки море *-* мое море*-* я знову хочу туди, адже тут у моємо рідному місті мене нічого не привязує, тут немає що робити, тут сумно. Може потрібно шукати щастя тут, чи воно саме мене знайде..