Ти в серці, ти в мені.

забери меня, если ты придёшь
забери меня, если ты найдешь
забери меня, что стоит тебе?
ты же знаешь как?
ты знаешь или нет?

з нею спогоди лише хороші.лише ти.

ти віддаєш людині все, всього себе, цінуєш, пилинки здуваєш, переживаєш, піклуєшся..вся увага виключно на неї..а у відповідь дізнаєшся хитрий обман…і тебе ніби міняють на когось іншого..а це так бридко..коли все те що тобі говорить та людина коли з тобою, виявляється, - штучним..

Сама іноді дивуюсь, які повороти можуть нас або підвести або пригнічити, в комусь ти розчаровуєшся, з деякими ти вважаєш що знала їх як себе, а на ділі, не знала нічого про них, бо з тобою вони ніби грають чужу роль, але не свою..не справжню..не себе.
В моєиу житті були такі моменти..що просто ніби задихалася від усієї тієї брехні від близьких для мене людей, від болю (душевного), не хотілося жити, проте взявши себе в руки розумієш, що вони не варті всього того..що ми робимо для них, бо просто не цінують.

А в наш час довіра це так штука, - от сьогодні вона є, - завтра…ну як сказати..не факт.

Не варто прокручувати той\ті моменти які вводять тебе в депресію, бо таким чином ти просто доведеш себе в зморшки, або куди гірше…
можливо потрібен час для чогось.
Проте не смій опускати руки.

я не можу так, не можу.перед очима ти, твій погляд, ніби ти біля мене, ти поруч.

чому так?шо за дурня?

чому я так звикаю до людей, так швидко.не варто цього робити, вкотре собі кажу.

а ти, з тобою не так як з усіма, ти особливий, свій, рідний.

закриваю очі, а ти лежиш біля мене, відкриваю, твій погляд переді мною.все нагадує тебе, кожні дрібниці.кімната, кухня, ліжко, одіяло, все ніби переповнене тобою, кожна вулиця по якій ми проходили, кожна лавка, всеее!

і тут кінець, не щасливий кінець.

шкода.мені важко без тебе, знай.ти назавжди в мені.дякую.