я не можу так, не можу.перед очима ти, твій погляд, ніби ти біля мене, ти поруч.
чому так?шо за дурня?
чому я так звикаю до людей, так швидко.не варто цього робити, вкотре собі кажу.
а ти, з тобою не так як з усіма, ти особливий, свій, рідний.
закриваю очі, а ти лежиш біля мене, відкриваю, твій погляд переді мною.все нагадує тебе, кожні дрібниці.кімната, кухня, ліжко, одіяло, все ніби переповнене тобою, кожна вулиця по якій ми проходили, кожна лавка, всеее!
і тут кінець, не щасливий кінець.
шкода.мені важко без тебе, знай.ти назавжди в мені.дякую.