smoothly.

дивна ти. мовиш, що не слухаєш, чуючи все.
час грибів вже пройшов, а ти й досі ходиш в лісі
що ти шукаєш? втрачену вчора ніжність?
здається, ти тонеш в словах, мій милий атласе

ти ж завжди мене вела. хоч сама ти - тонкий ізолятор
не пропускаєш повітря, струму, людей
в тебе відчинено лиш для шалених ідей,
що проводять між нами холодно й тонко екватор

а що тобі? не вистачило тижня, місяця, днів?
не можеш дочекатися, бо не вмієш чекати
та не любиш прощатися, але вмієш прощати.
в тебе інколи надто багато для мене, мила, слів

кричиш, що тиша для тебе надто гучна,
а потім знову зникаєш. тобі не набридло?
тікати від мене тоді, коли стане видно,
щоб доля була для тебе як та бічна

ти, напевне, малюєш чергову свою алегорію,
люба, в добі надто мало годин для н а с.
і допоки вогонь надії в твоїх очах не погас
давай напишемо нашу. власну історію.

я сьогодні їду, врятлі зможу обновлять облог

не відписуйтесь котичькі мої:*

Мам, а ты знаешь, он мне больше не пишет.

Его голос не слышу недели так три.
Я, наверное, не та, которой он дышит.
Не заполняю его изнутри.

Мам, а ты знаешь как больно смеяться.
И день ото дня все больше скучать.
Мне с ним не хотелось совсем расставаться,
Но ты же знаешь, не стану его догонять.

Мам, а ты знаешь, как хочется ласки.
И глаза чтоб от счастья блестели всегда.
Проснувшись, почувствовать, будто я в сказке.
Единственной стать для него навсегда.

Мам, ты прости, что дала я слабинку.
И плачусь сегодня в жилетку тебе.
Просто он был для меня «аскорбинкой»,

Но привкуса горечь осталась лишь мне.