@itisapleasureforme
ITISAPLEASUREFORME
OFFLINE

it is a pleasure for me

Дата регистрации: 03 февраля 2012 года

«Когда роняешь на пол стакан или тарелку, раздается громкий стук. Когда разбиваешь стекло, ломается ножка стола или со стены падает картина, это производит шум. Но когда разбивается сердце, оно разбивается бесшумно. Казалось бы, должен раздаться невероятный грохот или какой-нибудь торжественный звук, например удар гонга или колокольный звон. Но нет, это происходит в тишине, и хочется, чтобы грянул гром, который отвлек бы вас от боли. Если звуки и есть, то они внутри. Крик, который никто, кроме вас, не слышит. Он такой громкий, что у вас звенит в ушах и раскалывается голова. Он бьет в груди, как огромная белая акула, пойманная в море, и напоминает рев медведицы, у которой отняли медвежонка. Вот на что это похоже – на огромное обезумевшее пойманное животное, ревущее и бьющееся в плену собственных чувств. Но таково свойство любви – для нее нет не уязвимых. Это дикая, жгущая боль, открытая рана, которую разъедает соленая морская вода, но когда сердце разбивается, это происходит беззвучно. Внутри у вас все надрывается от крика, и этого никто не слышит.»
Счастье - это просто…Когда любимые люди встречают друг друга вовремя. Счастье - это уверенность, что ты лучший для того, кто рядом. Счастье - это когда глубокие чувства открывают тебе дорогу к новым мыслям и новым поступкам. Счастье - это когда все, что казалось сложным вдруг стало простым. Счастье - это когда страх остаться одной однажды утром навсегда покидает тебя. Счастье - это когда ты обнимаешь его, а он не сдерживает счастливой улыбки.

Страшні слова, коли вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись,
Коли не знаєш, з чого їх почать,
Бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

Ліна Костенко

Картинка 1 из 208217

Ось, ти прокидаєшся і бачиш його:
З кирпатим носом та пошрамованими руками.
І цілуєш у чоло такого сонно-усміхненого, твого.
З ним буде приємно прокидатись роками.
І ділити спільно серце, справи, ліжко…
Можливо, навіть довіриш йому сплату боргів.
Дозволиш іноді критикувати себе трішки,
Наприклад, за пригорання у духовці пирогів.

Ось, ти прокидаєшся і бачиш її:
Без косметики та з неукладеним волоссям.
Навшпиньки на кухню прямуєш, без слів,
Та вчишся любити – як ніколи досі.
Ти хотів би мати з нею спільне авто та дітей,
Навчити забивати цвяхи, лагодити крани…
І в одній кімнаті розгортати новий день,
Зализувати довгими ночами буденні рани.

Ось, ви прокидаєтесь разом від шуму дощу.
Такі ще зовсім юні та прекрасні.
Він мужньо стверджує: «Коли що – захищу!»,
А ти йому готуєш улюблені страви часто…
Тоді світ звужується до розмірів кімнати,
І це не є так катастрофічно, правда.
Коли любові є надто багато,
То все одно не залишай її на завтра.

травень, 2012 р.Б.

Марта Првіз

Картинка 273 из 138111

Вишукую тобі такі слова,
Щоб зрозуміла, як ти серцю мила,
Аби від них хміліла голова,
І тепла хвиля душу полонила.

Гріха немає у моїх словах.
Любов співати — поклик і потреба.
Неначе при іконі і свічах
Молитву чисту я творю для тебе.

Я знаю, що я поки що чужий.
Не відаю, що з нами завтра буде.
Але щасливий: мріючи, я жив!
Зі мною поруч ти була усюди.

Можливо, аромат пісень п'янкий
В тобі розбудить пристрасті і ласку,
Перенесе в таємне царство мрій,
Де ми удвох поринемо у казку!

Віталій Іващенко

Нагадай мені лагідні мрії,

Що їх пісня тече у мені.

Мене думка про тебе так гріє,

Що душа не віддасться зимі.

Я люблю надзвичайну цю пору,

Голос неба і брязкіт землі,

Біле поле, засніжені гори.

Тихі хати в забутім селі.

Що мені ці огидні проблеми?

Що мені це типове буття?

І набридли ті штучні системи,

Що придушують моє життя.

Мені музика дивна звучить,

Та, що кожну омріює мить.

Я не кину цю займану душу,

Я не кину прекрасну блакить.

Сподіватись на щастя я мушу,

Щоб писать, але й щоби жить!

Ілья Чєпєлєв.

Картинка 6 из 160699

Не рань любовь, не делай больно ей!

От причинённой боли останутся следы.

Ты береги её, в ней счастье всё твоё!

Она ценней всего - подарок Бога!

ITISAPLEASUREFORME

Самые популярные посты

37

Я думаю о смерти, но не хочу умирать. Даже близко к этому не отношусь. На самом деле моя проблема - полностью противоположна этому. Я хоч...

33

Музыка - это все… Да с ней не поговоришь, и она не даст совета, но она рядом… Люди могут тебя оставить… Забыть про тебя...

32

А ведь это очень важно — прочувствовать и принять по...

30

Мужчину всегда притягивает женщина, отражающая его г...