I Shot Andy Warhol

От і ще мінус одні вихідні.Апять все пройшло з скоростью вітру, безсмислєнні, нікому непотрібні і спєшні.Я не можу, цей кончіний рітм дуже сірйозно задіває псіхіку, я на цих вихідних була дуже нєрвна, хотя мені це не притаманно.Мені хочіться спокойствія, але в Луцьку я сидіть не буду і в Рівном смисла нема сидіть, тут просто мама і мала, а так я сама по суті не знаю шо хочу.Цей вєчьний дєпрєс колись доведе мене і вичерпає.Я хочу весни, не хочу свого дн, нового року і різдва і зими вобщє не хочу, хайби сразу була весна, а потім знов осінь без літа.Я б вобщє літо і зиму викінула б з списка пір року.Странно так, бо колись я так абажала ці дві пори, от шо значіть взросліть.

Приїхала додому і щас лускаю гарбузові сємочькі, це так непопсово, бо вони не чорні.Тиждень напряжний був якійсь і нас ще й "обрадували" тим, шо ми будем вчіться по суботам, сесія начінається 15 грудня, а січень тіпа цілий треба дома сидіть, а дома я сидіть не хочу, лучше б сесію в січьні здавали, карочє вони мене нервують.А так вобщім якесь таке все, неадекват один візьдє.На вулиці тепло чьогось, тож листопад майже.А ще я люблю свого єврєйчіка, цьом цьом.

через пів часа їду в луцьк, сказала мамі, шо не люблю ходить в церкву, мама розсердилась, бо виростила єретика, катя плаче, кінець.

Сьогодні субота, вчьора я приїхала додому, день був дуже загружений, ріально, я єлі найшла час для того шоб перекласти польську.Ех та польська, єдиний предмет, якій, навєрно, не буде давать мені спокою до кінця 5го курсу.Сьогодні маю десь зустріться з аліной, дуже давно з нею не бачілись, думаю, буде про шо поговорить і шо обсудить.Завтра прийдеться знову їхать в луцьку, шоб гризти граніт наукі, будущім профєсорам польської фонетикі нема часу отдихать.

Отак як і обично, не встигла приїхать як знов їду.Приходиться, а як же ж іначє.Вчьора гуляли з лєнкой і зустріли дєвок посиділи з ними, а потім зустріли ще однокласників, так уютно погуляли як колись.Правда щас уже воно все по другом трохі, бо всі дорослі, у всіх своя жизнь, не школьна.

Charles Bukowski

Я дома, і я яка якась дуже сердита і розстроєна просто так, я навєрно знаю чого, але всьо равно це трохі необосновано.Мене дуже роздражають всі люди, я шено з горем пополам зробила той убогій переклад з польської, за якій мені стидно до болі, я дуже хочу спать, а щас тікі пів 12, я міряю температуру може в мене жар, мало лі.Якось все дуже погано.

Знов мушу їхать в Луцьк, все як обично, в пятницю додому приїжаю, в неділю в луцьк.Мене так задовбує це їждження туда сюда, якось на 1 курсі не так було, в мене завтра ще й семінар у васейко, походу мне конец, бо я нічого не помню з того шо я вчіла, а вона такого терпіть не буде.

Вчьора у нас була зустріч із письменниками з Литви, Румунії, Білорусії і України канєшно ж.Я була здивована, бо це дуже неординарні письменники і за звичай не ті, які приїжають в університет, шоб прочітать лєкцию або розказать про свою поетичну діяльність так сказать.Ці письменникі якісь живі, рухливі, в них є жизнь якась в очах, навідмінну від тих з якіми я раньше стикалась(не включяючі Андруховича). В них з одного боку дуже безсмислєні вірші, але якшо трохі подумать, то бачіш ту ідею, яку хотіли передать-це перше шо сподобалось.А друге-це те, шо без цензури, бо ті люди пишуть як думають, для них є тількі внутрішня цензурна, їх власна.Мабуть твори без цензури чітаються легше і виглядають емоційніше, лічно я таке сприймаю спокойно, але на жаль, цього не заценили організатори зустрічі і того було трохі обмеження в розмові.А вобщім мені дуже понравилось, я не думала, шо буду під такім враженням.За це я люблю філологію, шо там можна зустріть всякіх отакіх творчих людей.

я їду в луцьк

Я дома.Їхала дізєльом дамой, це каєшно романтічно, але трохі неутно, може це пока тікі.Тиждень був якійсь непанятний, скоро пролетів, але уже чуствується така тоненька напряжонка.Холодно вже на вулиці, воздух осінній такій.А ще коли я прийшла додом, то мене ждав пріятний сюрпріз, на столі лежав портрєт курта кобейна, якій мені намалювала аліна, він настількі правдоподобний і гарний.Дякую, Аліна)

Я їду в луцьк апять, бо кінчілись вихідні, уже друга частина неділі добігає кінця.З одного боку не хочіться покидать дом, а з другого і в луцьку непагано.Ну то тіпа пака, приїду буду продовжувать блог заповнювать.

Бляха я не маю шо на аву поставить, я тупо урод.Ох якій тут дядько смішний на Хфакторі співає.Я тут додому прийшла, бо з Лєной гуляла.Мені дуже добре і уютно з нею гулять, наканєцто виговорилась про все шо наболіло да і вона мені виговорилась більш менш.Суботній посиденька в кавярні така.Отакі діла якісь, завтра уже в луцьк, не біда.