Fuck.
Я бы меньше говорила, если бы мне было что послушать.
Я бы меньше говорила, если бы мне было что послушать.
Перетворююсь на істеричку. Або на якусь нещасну невротичку. Жалюгідну неврастенічку. В любому випадку це потрібно лікувати.
Так якось круто, коли в один момент зникає все, що так послідовно вибудовував протягом 3 місяців.. Було. І нема.
5 квітня..
весна кругом.
усі якісь закохані ходять..посміхаються без причини.дивляться весь час кудись далеко..по телефону вічно говорять.в усіх любов, бля.удачі вам всім, ага.
а я все одно так ніколи не вміла.
коли в один момент ломається все чим ти жив усі 16 років стає страшно.
усі мої думки, вчинки, слова, усе було знищено, розтоптано за одну телефонну розмову. ні, ні, я вже зрозуміла, що я мала наївна дурочка.. але ж навіщо було так?
радує те, що сьогодні зранку прийшло остаточне розуміння наших стосунків. друг.
але ні в якому випадку. я не нию. з моїм характером не ниють. і ні. я не ніжна. я не жіночна.
і кожен раз я кажу: "так, мені дуже класно одній.ніяких істерик, ревнощів, роби що хочеш"
насправді, ніхто з вас і на соту долю не відчуває того, що відчуваю я.ви навіть не уявляєте як я хочу, щоб хтось теплий і ніжний, щиро так розчулювався моїй дурості/сутулості/сопливості.
щоб цей хтось посміхався і зачаровано дивився на мене, сплячу і таку просту..
зігрівав мене своїми обіймами, закутував в свій светр і просто дивився в очі, щоб я заспокоїлась..
та щоб він був, і я знала б, що він дійсно, хоч трішечки, але мій.
Боже! ну дай вже мені його, отого теплого..
я ж тут загнусь від постійного блядства і лицемірства.
і мені теж, так потрібне оте розуміння..ота така мила і смішна опіка.
і я знову не знаю, куди себе діти від цього всього, що так різко нахлинуло.. мені ж "так класно одній".
І от чомусь мені завжди пре на мудаків. Від яких істерики по пів ночі і запухші очі. Від яких мурашки по шкірі лише від поглядів. Від яких хочеться жорсткого брутального сексу, але ніяк не тихого сімейного життя. Через яких ти ненавидиш усіх дівчат, які хоча б поглянули в його сторону. Що тут говорити про тих які підійшли? Через яких ти ненавидиш світ, але водночас любиш за те що в ньому є ВІН. Від яких ти шаленієш і готова віддати все, навіть те чого ніколи не було. Відмовитись від усього, що маєш і втекти з ним туди, де вас ніхто не знайде. ВІд яких.. ех… та що тут говорити.
Ну от..
Тепер захотілось виревтись. Розказати усе, що наболіло в цій чортовій душі. Усе, що назбиралось за цих сраних 3 місяці.. 3 місяці "нового життя" в новому році.
Чорт.
Таке відчуття, наче хтось в душу плюнув.
Чекаю п"ятниці.
Це день, точніше вечір, коли я можу хоч трохи забутись, тупо напитись і щиро поржати.
А в навушниках зараз грає Крихітка Цахес..
"Він тебе не кохає".
Самые популярные посты