Fuck.

Перетворююсь на істеричку. Або на якусь нещасну невротичку. Жалюгідну неврастенічку. В любому випадку це потрібно лікувати.

Так якось круто, коли в один момент зникає все, що так послідовно вибудовував протягом 3 місяців.. Було. І нема.

5 квітня..

весна кругом.

усі якісь закохані ходять..посміхаються без причини.дивляться весь час кудись далеко..по телефону вічно говорять.в усіх любов, бля.удачі вам всім, ага.

а я все одно так ніколи не вміла.

коли в один момент ломається все чим ти жив усі 16 років стає страшно.

усі мої думки, вчинки, слова, усе було знищено, розтоптано за одну телефонну розмову. ні, ні, я вже зрозуміла, що я мала наївна дурочка.. але ж навіщо було так?

радує те, що сьогодні зранку прийшло остаточне розуміння наших стосунків. друг.

але ні в якому випадку. я не нию. з моїм характером не ниють. і ні. я не ніжна. я не жіночна.

і кожен раз я кажу: "так, мені дуже класно одній.ніяких істерик, ревнощів, роби що хочеш"

насправді, ніхто з вас і на соту долю не відчуває того, що відчуваю я.ви навіть не уявляєте як я хочу, щоб хтось теплий і ніжний, щиро так розчулювався моїй дурості/сутулості/сопливості.

щоб цей хтось посміхався і зачаровано дивився на мене, сплячу і таку просту..

зігрівав мене своїми обіймами, закутував в свій светр і просто дивився в очі, щоб я заспокоїлась..

та щоб він був, і я знала б, що він дійсно, хоч трішечки, але мій.

Боже! ну дай вже мені його, отого теплого..

я ж тут загнусь від постійного блядства і лицемірства.

і мені теж, так потрібне оте розуміння..ота така мила і смішна опіка.

і я знову не знаю, куди себе діти від цього всього, що так різко нахлинуло.. мені ж "так класно одній".

І от чомусь мені завжди пре на мудаків. Від яких істерики по пів ночі і запухші очі. Від яких мурашки по шкірі лише від поглядів. Від яких хочеться жорсткого брутального сексу, але ніяк не тихого сімейного життя. Через яких ти ненавидиш усіх дівчат, які хоча б поглянули в його сторону. Що тут говорити про тих які підійшли? Через яких ти ненавидиш світ, але водночас любиш за те що в ньому є ВІН. Від яких ти шаленієш і готова віддати все, навіть те чого ніколи не було. Відмовитись від усього, що маєш і втекти з ним туди, де вас ніхто не знайде. ВІд яких.. ех… та що тут говорити.

Ну от..

Тепер захотілось виревтись. Розказати усе, що наболіло в цій чортовій душі. Усе, що назбиралось за цих сраних 3 місяці.. 3 місяці "нового життя" в новому році.

Чорт.

Таке відчуття, наче хтось в душу плюнув.

Чекаю п"ятниці.

Це день, точніше вечір, коли я можу хоч трохи забутись, тупо напитись і щиро поржати.

А в навушниках зараз грає Крихітка Цахес..

"Він тебе не кохає".