InnocencE

“Человек, который год или пять лет назад разбил тебе сердце, от которого уползла в слезах и соплях, ненавидя или прощая – нет разницы, – которого не забыла до сих пор, как нельзя забыть удаленный аппендикс, даже если все зажило, хотя бы из-за шрама. Который ясно дал понять, что все кончено.

Зачем – он – возвращается? Раз в месяц или в полгода, но ты обязательно получаешь весточку. Sms, письмо, звонок.
И каждый, давно не милый, отлично чувствует линию и раз от разу набирает номер, чтобы спросить: «Хочешь в кино?». И я отвечаю: «Я не хочу в кино. Я хотела прожить с тобой полвека, родить мальчика, похожего на тебя, и умереть в один день – с тобой. А в кино – нет, не хочу».
Ну то есть вслух произношу только первые пять слов, но разговор всегда об одном: он звонит, чтобы спросить: «Ты любила меня?» И я отвечаю: «Да». Да, милый; да, ублюдок; просто – да.
Я давным-давно равнодушна, мне до сих пор больно.
Я до сих пор выкашливаю сердце после каждого коннекта.
Не знаю, как сделать так, чтобы они, возвращенцы эти, перестали нас мучить.
Вывод напрашивается, и он мне не нравится. Может, самой слать им эсэмэски раз в месяц? Расход небольшой, покой дороже: «Я любила тебя». Уймись.”

(Марта Кетро, “Горький шоколад&rdquo ;)

Плохо не тогда, когда слезы катятся по щекам, а ты не можешь их остановить.

Плохо – это когда от попытки выдавить хоть одну слезинку по телу идет судорога.

Плохо – это когда в горле застрял ком, который не дает тебе дышать, - и ты подставляешь глотку врагу, чтобы тот вырвал в ней дыру, иначе просто задохнешься.

Плохо – это кататония от нежелания жить.

А все остальное, друзья мои, – это счастье. Плачьте на здоровье (:

Самое непростое в жизни – понять, какой мост следует перейти, а какой сжечь…

настроение бьет все отметки счастья…

В некоторые головы мысли приходят умирать…

зачем люди прощаются, но не отпускают???

Залишаєш мене за столом, як ти можеш?!!
Наливаєш мені порожню любов!

Я думала, що гірше вже не буде……
Головне тепер - хоч на якийсь час не вмикати емоції. Сприймати все пластмасово. Інакше мене потім збиратимуть по шматках.

Маленька людина як мертва сльоза
Невідома картина хто вона
Впала на землю торкнувшись дійсності
Своїх думок м’якої стійкості
Свідомість наповнена образою
Емоції не знайдеш їх відразу
Знання перетворились в сміття
Підкажіть їй хто вона

Не потребує порад
Не потребує тепла
Не потребує слів
Тільки каже сама собі

Ніхто не чує крику моєї душі
Ніхто не бачить мого рваного серця
Ніхто не допоможе коли я сам по собі
Маленька людина самотність

Не потрібно більше людського тепла
Їй непотрібні образи перед очима зала
Вона живе в своєму світі
Вона помре і ніхто цього не помітить

Без тебе я мабуть не я.

Сидят на крыше два человека
Улыбаясь друг другу и тая от смеха
Один травит шутки, другая - молчит
Животик голодный, как тигра урчит

Закончилось зелье, дарящее радость,
Но жизнь их, конечно, не утратила сладость
У них есть пейзажка, в пакете портвейн
Объятьем горячим продолжается день
Разговор по душам на холодной траве,
И мысли сплетались в безумной конве
" Чувак, не трусись, за тебя я боюсь "
Но она отвечала "Я не трушусь "

Никто и не знал, что с тех пор до сейчас
Они будут видится даже не раз
И даже не два, а почти миллион
Влюбилась она и влюблённым стал он
___________________________________________

Ехал пёсик по реке
Встретил рыбу в парике
А она ему сказала:
" Жёстко всех я наебала! "
___________________________________________

Шарфик, кола, телефон
Надувается гондон
___________________________________________

А ***а балабол
Получает в попу кол
___________________________________________

Сидят сосутся 2 упырка,
А на штанах большая дырка

[Чотри що]

Вже ніби заспокоєний (чи то просто я себе так гарно навчилась контролювати) сидиш щось пишеш. В якусь мить ти усвідомлюєш, що вже в ліжку і просто прокинулась в 02:34 і відчуваєш не тверезість у голові, знову миттєво засинаеш з думкою "бля". У своїй голові фантазую, як сплять люди у не тверезому стані і собі таке давай робити. Крутишся-вертешся всю ніч, доки не скажеш своєму мозку "якщо ти ще раз крутанеш моє тіло, піду блювати!", і діє. Засинаєш, як янголя.

[Розпач]

Зранку прокидаєшся, пишеш у вимкнений телефон. Дибілка.

[Осатаніння]

Ледве піднімаючи ноги йдеш на кухню і усвідомлюєш, що твої улюблені рогалики хтось з"їв!
МАНДАРИНЫ ВАМ В НОЗДРЮ!
Спочатку починаеш репетувати і проклинати свого брата (нехай би це падло вдавилось і здохло раз і назавжди), якого вже 4 години немає вдома. А потім виявляється, що їх з"їв батько. А потім психуеш, бо вони всі такі вилупки вирішили, що мені буде достатньо 2 шт. і навернули всю миску!
….
І щось таке дивне далі відбувається.

Під час сексу я інколи думаю про… вирішення справ. Соромно в цьому признатися, але під час сексу мозок (і це не тільки в мене, а в багатьох жінок) мозок працює чітко і ясно. Раптом таке стукає в голову, на що прийшлося б чекати, сидячи за робочим столом з кавою, тижні півтора.

Просто деякі люди вичерпують свій ліміт у нашому житті. А в когось безлімітний пакет. Ставитись до цього варто спокійно. Кудись же зникають ті, що були нам такі цікаві й необхідні певний час. Десь зникає пристрасть, захоплення, збудження і безнастанна потреба. Зникають, а ми від цього не страждаємо. Все ж бо відбулося поступово і природно.
Безлімітні пакети й абонентські картки на людей. Стираєш код - отримуєш собі їх життєвий час. Що ж, інколи можна й на карточках досить довго протриматися, не змінюючи оператора. Хіба, інколи треба чекати. Якщо потрібно само з"явиться у тебе в руці. І знову питимеш запахи і бужеш знаходити приховані таланти і яскраві сторони. Може. Потім. Знову.