Это просто Вьюи блог

20 років разом…ну трішки менше, частинкою мого життя О.Е. стали в 2005 році, тобто 9 років тому, з альбому Gloria. Звичайно, я чула їх і раніше, але все почалося саме з Глорії, з альбому на касеті, а потім була касета 12.21. Моя сестра привчила мене до прекрасного. Ми слухали з нею всі альбоми, я назавжди вивчила їх напам*ять. Всі пісні Океанів стали частиною мого життя. В минулому році я була на їхньому концерті в рідному Луцьку. Але цей концерт перевершив всі мої сподівання! Перша фан-зона, перший ряд, дякуючи Тані: 3, максимум звуку, драйву, щастя. Всі найнемовірніші пісні, найнеймовірніші Океани: харизматитчний і драйвовий Славко, сексуальний і чуттєвий Мілош, розкутий і яскравий Дусік, милий і енергетичний вічний ударник Денис, відкриття для мене: Владімір - неймовірно крутий чувак з афігєнним волоссям =). 5 разів виходили на біс, переодягали футболки і гріли наші й так обпалені сонцем душі. Було дуже спекотно, вода швидко закінчилась, люди втрачали свідомість, билися і сварилися, але це сталося! в 21:00 вийшли Вони і пішли зі сцени лише в 00:15, ми кричали на весь стадіон: Слава Україні і відповідали: Героям Слава! Співали гімн України, це були справжні хвилини єдності! Справді, впала між нами стіна! А коли під час пісні "На небі" принесли воду, то кожен відчув себе справді "мов на земному небі..". Все було настільки яскраво і гучно, що досі закладені вуха і щастя переповнює мене. Як ми кричали, АААА!! Після концерту, мабуть, ніколи не було такого забитого супермаркету опів на першу ночі, всі купували воду, діставали з холодильника і пили, переповнені емоціями і щирими почуттями любові і єдності, просто сиділи на підлозі, посеред торгового центру і всі розуміли один одного, сиділи на газонах і просто на асфальті. Щастя, ще їхали маршрутки, та 146 назавжди запам*ятається, вона так довго їде, ми їхали з дівчатами з Запоріжжя і співали, вся маршрутка незнайомих людей, співала ОЕ! і це було неймовірно! Було так тепло і душевно! Просто неймовірний вечір! Один із найяскравіших моментів мого життя! Дякую.

Не дивися так привітно
Яблуневоцвітно
Стигнуть зорі, як пшениця:
Буду я журиться.

Не милуй мене шовково,
Ясно-соколово.
На схід сонця квітнуть рожі:
Будуть дні погожі.

На схід сонця грають грози —
Будуть знову сльози!
Встала мати, встали й татко:
Де ластовенятко?

А я тут, в саду, на лавці,
Де квітки-ласкавці…
Що скажу їм? — все помітно:
Яблуневоцвітно.

1918

Тичина

Будь тем, кто просто будет рядом,

Кто вылечит одним лишь взглядом.

Здесь столько всяческих проблем,

И куча скучных, грязных тем.

И если ты сейчас один,

В закрытом мире из машин,

Услышь меня, приди ко мне,

Открою дверь, и в тишине,

Мы посидим и помолчим,

И с тихим ветром полетим

Туда где нет таких проблем,

Туда где меньше глупых тем.

Ты просто будь со мною рядом,

Согрей меня, одним лишь взглядом,

И даже здесь и в этом мире,

Закрывши дверь в своей квартире,

Мы сможем быть наедине,

Что лучше чем одним, вдвойне.

Ты просто будь со мною рядом.

Не надо слов, скажи лишь взглядом,

Сейчас твое и «да» и «нет»

Или чуть слышный твой «привет»,

Теперь уже совсем не надо,

Будь просто тем кто будет рядом.

Сестре Шуре В этом мире я только прохожий, Ты махни мне веселой рукой. У осеннего месяца тоже Свет ласкающий, тихий такой. В первый раз я от месяца греюсь, В первый раз от прохлады согрет, И опять и живу и надеюсь На любовь, которой уж нет. Это сделала наша равнинность, Посоленная белью песка, И измятая чья-то невинность, И кому-то родная тоска. Потому и навеки не скрою, Что любить не отдельно, не врозь — Нам одною любовью с тобою Эту родину привелось. Сентябрь 1925 Есенин

Будем друг друга любить:
Завтра нас расстреляют.
Не пытайся понять зачем,
Не пытайся узнать, за что.
Поскользнемся на влаге ночной
И на скользких тенях, что мелькают,
Бросая тревожный след
На золотое пятно…

Встань, встань в проеме двери,
Как медное изваянье,
Как бронзовое распятье.
Встань, встань в проеме двери…

Когда-то я был королем,
А ты была королевой.
Но тень легла на струну
И оборвалась струна.
И от святой стороны
Нам ничего не досталось,

Кроме последней любви
И золотого пятна…

Встань, встань в проеме двери,
Как медное изваянье,
Как бронзовое распятье.
Встань, встань в проеме двери…