Серце, збирайся! Ми йдемо!

memyselfandi:

prosto-max:

Е сли вы есть – будьте первыми,
Первыми, кем бы вы ни были.
Из песен – лучшими песнями,
Из книг – настоящими книгами.

П ервыми будьте и только!
Пенными, как моря.
Лучше второго художника
Первый маляр.

С просят вас оробело:
“Кто же тогда останется,
Если все будут первыми,
Кто пойдёт в замыкающих?”

А вы трусливых не слушайте,
Вы их сдуйте как пену,
Если вы есть – будьте лучшими,
Если вы есть – будьте первыми!

Е сли вы есть – попробуйте
Горечь зелёных побегов,
Примериваясь, потрогайте
Великую ношу первых.

К ак самое неизбежное
Взвалите её на плечи.
Если вы есть – будьте первыми,
Первым труднее и легче!

Р.Рождественский.

Рвется из-под шасси взлетная полоса,
Оторвались и вот, сразу же высота.
Где-то еще дрожат звонкие голоса,
Где-то еще она - я, что уже не та.

Там за облаками есть другие города,
И другие лица и другие языки,
У меня на левой стрелка тикает тик-так,
И бегут минуты и часы с моей руки…

Там впереди закат в розовых облаках
Солнце уходит в ночь, чтобы вернуться днем.
В небе ты сам с собой, и за штурвалом маг,
Жизнь это лишь полет. Ты гармоничен в нем.

Там за облаками может тоже самолет,
И за ним разделит небо также полоса…
В мире очень много нас, которые полет
Выбрали, как жизнь, чтоб не смотреть уже назад.

—Яка ти гарна сьогодні! закохалася?
-Ні, я поправилась на кілограм і в мене мішки під очима. це ти, схоже, закохався.

neskazka :

Ждет первый мартовский день, когда еще один листок календаря улетит прочь, вместе с февральскими ветрами, снегопадами и сугробами.

Ждет, когда первые весенние лучики коснутся ее лица, и ощутимо теплый ветер будет играть с локонами.

Ждет пения птиц, голубого неба и первых цветов, которые соскучились по солнышку и теплу так же, как и она.

Она ждет нового времени года, которому приписывают бурю эмоций, когда все живое тянется к чему-то, чего не хватало в течении долгой зимы…

Шапки, шарфы и рукавицы ложатся на дальние полки шкафов. Прочь надоевшие пуховики и шубки, теплые ботинки и сапоги!!!

Она ждет когда первые порывы весеннего ветерка будут приподнимать легкую юбочку, обнажая краешки чулков, когда можно распахнув плащ идти навстречу новому, яркому, радуясь сменяющимся цветам нового времени года. А может и нового этапа жизни…

Ждет, когда серо-белые, приунывшие улицы заиграют яркими красками и прохожие преобразятся вместе с природой. И ответят на улыбку улыбкой, сменив привычные угрюмые маски, как зеленый цвет сменит серый.

Ждет, что весна принесет есть вновь забытые чувства и эмоции, что-то новое и важное, и ветер перемен – незначительных, но очень ощутимых.

И ждет… ждет счастливых мгновений, маленьких кусочков счастья из которых состоит ее мир.

Она ждет весну.

— Я видела здесь, в Любляне, как по улице шла женщина с остекленевшими глазами, одетая в красное платье с декольте, а на термометре было 5 градусов мороза. Я решила, что она пьяна, и хотела помочь ей, но она отказалась взять мою куртку. Наверное, в её мире было лето: её сердце было горячим от желания кого-то, кто её ждёт…(«Вероника решает умереть» ;)

Тук-тук откройте это я ваше сердце, меня заперли за дверцу, за седьмым замком, дураком, босяком, целиком, кровь с молоком. Тук-тук откройте это я ваша совесть, недочитанная повесть, с обожженными страницами, с равнодушными лицами, где то за границами. Тук-тук откройте это я ваше счастье, разобрали на запчасти, собираем по осколку. Толку, искать иголку, на книжной полке. Тук-тук откройте это я ваше горе, нарисованное море, глубоко до дна, не достать, не отстать, не восстать, не пролистать. Тук-тук откройте это я ваша правда, никогда не будет завтра, к нам прейдет вчерашнее сегодня, как злая сводня, в одном исподнем. Тук-тук откройте это я ваша честь, постелили у порога, с чистыми подошвами в берлогу, и слава Богу, зачем так много, когда все есть. Тук-тук откройте это я ваша память, я должна вот вот растаять, слишком жаркая планета эта, в ней мало света, одни секреты. Тук-тук откройте это я ваша смерть, я устала ждать за дверью, я хочу войти, по поверью, вся в белых перьях. Соберетесь по пути. Пора идти…

anyone lived in a pretty how town
(with up so floating many bells down)
spring summer autumn winter
he sang his didn't he danced his did

Women and men(both little and small)
cared for anyone not at all
they sowed their isn't they reaped their same
sun moon stars rain

children guessed(but only a few
and down they forgot as up they grew
autumn winter spring summer)
that noone loved him more by more

when by now and tree by leaf
she laughed his joy she cried his grief
bird by snow and stir by still
anyone's any was all to her

someones married their everyones
laughed their cryings and did their dance
(sleep wake hope and then) they
said their nevers they slept their dream

stars rain sun moon
(and only the snow can begin to explain
how children are apt to forget to remember
with up so floating many bells down)

one day anyone died i guess
(and noone stooped to kiss his face)
busy folk buried them side by side
little by little and was by was

all by all and deep by deep
and more by more they dream their sleep
noone and anyone earth by april
wish by spirit and if by yes.

Women and men (both dong and ding)
summer autumn winter spring
reaped their sowing and went their came
sun moon stars rain

В лікарні в одній палаті лежали два тяжко хворих. Ліжко одного було біля єдиного вікна, а ліжко другого - біля дверей.
- Що там видно у вікні? - якось спитав той, що лежав біля дверей.
- Я бачу небо, хмари, що нагадують фантастичних звірів, озеро й ліс вдалині.
Щодня той, що був біля вікна, коли він міг сидіти, розповідав своєму сусідові про події за вікном. Він розповідав про озеро, качок та лебедів на ньому, про човен з рибалками, про дітей, що гралися на березі, про закоханих, що трималися за руки й не зводили сяючих очей один з одного… Той, що біля дверей, не бачив цього, та в його уяві поставали ці картини - так гарно розповідав йому сусід. Та поступово до нього вкралася заздрість. «Це несправедливо, - думав він. - За які заслуги йому дісталося місце біля вікна, а я повинен любуватися лише дверима з облупленою фарбою, тоді як він має такий чудовий вид з вікна." Спочатку ця думка його засоромила, та поступово його почала душити злість. Він навіть спати перестав - так хотів лежати біля вікна. Лише ця думка контролювала його життя. Одного разу вночі той, що лежав біля вікна почав задихатися й сильно кашляти. Він пробував дотягнутися до кнопки, щоб викликати сестру - та не міг. Його сусід біля дверей спостерігав у напівтемній палаті, як той намагається дотягнутися до кнопки. Він не поворухнувся й не натиснув свою кнопку, що викликала б сестру. Десь за п'ять хвилин кашель й хрипи затихли. Разом із диханням сусіда. Запанувала мертва тиша. Вранці його забрали. Після того сусід попросив медсестру, щоб його переклали до вікна. Медсестра допомогла йому. З важкістю від піднявся й виглянув у вікно. За вікном була лише глуха цегляна стіна. Він спитав у медсестри
- Як же так! Це вікно дивиться на глуху сіру стіну! Але той, що помер - розповідав мені про ліс, озеро, хмари, людей…Як же він міг це бачити з вікна?
Медсестра сумно посміхнулася:
- Він не міг бачити навіть стіни; ваш покійний сусід був сліпим. Він, певно, просто хотів вас трохи підбадьорити…

Сьогодні розмовляла з кріслом, скучала з холодильником, снідала з тостером…Позвони мені, доки я не вступила в серйозні відносини з пилососом…! :)

Життя - це посмішка уранці,
Це фотографія у рамці,
Життя - це посмішка крізь сльози,
Життя - це сонце і морози!
Життя - це квіти навесні,
Життя - це жарти і пісні.
Життя - це кайф, як не крути,
Його нам варто перейти!
Життя - це щастя, що навколо,
Це біль, що серце всім колола.
Життя - це вулиці, це люди,
Життя - природа, що усюди.
Життя - це віддане кохання,
Життя - це мрія, сни, зізнання.
Життя - любити до останку,
А не любити до світанку!
Життя - це бачити себе
В очах, що люблять лиш тебе!
Життя - це інколи образи,
Життя - обірвані всі фрази!
Життя - це ревнощі, сумління,
Життя - це страх, це рух, горіння…
Життя - це все ж таки й страждання..
Але і дружба, це палання!
Життя - це погляд несміливий,
Це погляд ніжний і звабливий!
Життя - прогулянки до ранку,
Життя - це поцілунок зранку!
Життя - це сонечко зимою,
Трава покритая росою.
Життя - холодні грози літом,
Життя - це бути з цілим світом!
Життя - це страх перебороти,
Це щось зробити, як всі проти!
Життя - побути десь самому,
Життя - поспати не удома!
Життя - побути в небезпеці,
Життя - це вижити у спеці…
Життя - це плавати вночі,
Життя - згубити десь ключі!
Життя - кричати досхочу,
Життя - зізнатись "так. брешу!"
Життя - протанцювати ніч,
Здолати будь-що пліч-о-пліч!
Життя - це когось врятувати,
Життя - комусь коханим стати!
Життя - залізти на гору,
Життя - злітати на зорю!
Життя - побитися із кимось,
Щоб серце швидше все ж забилось!
Життя - це сильно полюбити,
Життя - це згодом розлюбити!
Життя - це просто заблудитись…
Це на коліна опуститись!
Життя - гуляти під дощем,
Бути з заплаканим лицем.
Життя - в собі знайти все ж сили,
Щоб просто жити…мати крила!
Життя - це полюбити те,
Що ненавидів більш за все!!!
Життя - пробачити образи,
Не згадувати більш ті фрази!
Життя - це витерпіти біль,
Не сипати на рану сіль…
Життя - це полюбити все,
І захід сонця, і себе

"Жіноча логіка: - Їду в автобусі. Треба передати на квиток. Поруч стоїть дівчина. Як до неї звернутися - на ти чи на ви? Міркую логічно. Цей автобус - експрес. Якщо дівчина не зійшла на попередній зупинці, значить, вона їде до мого мікрорайону. Їде з пляшкою вина, значить, до чоловіка. Пляшка дорога, значить, їде до красивого чоловіка. У нашому мікрорайоні двоє красивих чоловіків: мій чоловік і мій коханець. До мого коханця вона їхати не може, так як я сама їду до нього. Значить, вона їде до мого чоловіка. У мого чоловіка дві коханки - Оля і Катя. Катя зараз у відрядженні. - Оля, передай на квиток! Дівчина (приголомшено): - Звідки Ви мене знаєте?! "

1. Людина народжується змучена і живе щоб відпочити.
2. Люби ліжко своє, як себе самого.
3. Відпочивай вдень, щоб міг спати вночі.
4. Якщо бачиш когось відпочиваючого - допоможи йому.
5. Праця втомлює.
6. Що маєш зробити сьогодні - зроби післязавтра - будеш мати два вільні дні.
7. Якщо робота для тебе важка, дозволь зробити її іншому.
8. Надмірний відпочинок не шкодить твоєму здоров`ю.
9. Коли з`явилась охота для роботи, сядь і почекай поки пройде.
10. Праця - звеличує, а лінь – ощасливлює

Жаль, що коли заходиш в контакт читаєш десятки суїцидних статусів про те, як дівчаткам набридло жити, а їдучи в маршрутках, перебуваючи на сайтах натрапляєш на біг-борди, де маленьким діткам так необхідна операція, так необхідні кошти… У діточок хвороби, вони кожного дня борються за життя, кожного дня терплять надзвичайно виснажливі терапії, кучу уколів, таблеток, їх батьки йдуть на крайнощі, щоб врятувати дітям життя…А ти, дівчинко, ходячий суїцид? Ти здорова, в тебе є рідні, близькі, друзі, нормальне життя, небо над головою, земля під ногами, дві руки, дві ноги, голова на плечах, дар бачити, чути, говорити… Можливо навіть трішки мозку у тій голові, розповідаєш яке паскудне життя, що в ньому немає сенсу, що ти зараз поріжеш вени чи наковтаєшся таблеток, бо тебе кинув хлопець, про якого ти можливо з часом навіть не згадуватимеш, викинешся з вікна, нап‘єшся горілки, покуриш, поплачеш, переспиш з першим зустрічним у 14 років, щоб помститись своєму колишньому…. Схаменись, ідіотко! Цінуй те, що маєш… Бережи кожну хвилинку, будь на позитиві і бережи себе, бо рано чи пізно ти пожалієш, що колись була такою примітивно-тупою і робила трагедію з того, на що інші навіть не звертають уваги!