broknkill

ця мелодія на 4 с заставила мене посміхнутися.

знаєте… приймати події як вони є - прикольно.

приймати навіть ті, які болять, за кілька дні ви звикаєте до того болю і все стає звичним для вас.

і можливо вас не потребують ті, кого б ви хотіли, але є інші, які вас потребують, не забувайте їх, будьте з ними

але ж знала я, що чудес у мене не буде ніколи. не та я, щоб щось мати. а все було майже реальним

різкі перепади настрою, думок… знайомо.. але то все таке - буденність.. головне, щоб ціль, мета, ідеї - не змінювалися так. бо прагнути до чогось, а потім зріктися того це найважче, найстрашніше.

за короткий час побачила багатьох людей, які були вірні переконанням, а потім в секунду розбили все… вони покинули все на, що так довго витрачали купу часу, рсурсів, ідей… наіщо?…

але коли такі люди йдуть ти розумієш, що всім вірити не варто, що потрібно остерігатися оточуючих, вірити одиниця і довірятии ще меншій кількості