Сырое утро

Де ти? Я ніколи не була така закохана.Ти б знав, як мені страшно залишатись без тебе, навіть в ті хвилини коли я не чую твій голос, чи не отримую повідомлення від тебе.Відразу накрути..Подзвоню, напишу та ні вже дістала напевне.А потім всеодно набираю твій номер, але таки стараюсь кинути раніше трубку, щоб не розбудити чи не заважати тобі.Боюсь.Стільки всього..Боюсь.Прив'язаність - це для мене найстрашніше.Хіба не страшно, коли ця ниточка розірветься?Жахливо.Хоча я можу ходити весела, спокійна, але моментами такі хмари.Тоді душать сльози, зриви, схлипи.Я так не хочу цього знову.

Мій настрій, де мій настрій?

Я так мало сміюсь.Мені холодно.

Скоріше б мені впасти в твої обійми.Коли ти обіймаєш мене я відчуваю такий захист, тепло і підтримку, яку я ніде і ніколи не отримувала.Інколи думаю, що мій дім-це де ти.Дивно звучить..Але я розумію наскільки мені було б затишніше, якщо б ти був поруч.Таки хочеться сказати:"Мій затишок".Потепліло? А я відчуваю тепло, яке наповнює мене, коли думаю про обійми, твої обійми. Холодні-холодні люди, після твоїх обіймів, я тепер не можу обіймати інших, бо я розумію, що це не затишок, не тепло, це ніщо, ці торкання є такими безглуздими.

Кого ти обіймаєш, тобі тепло?

Сніг.Зима.Скільки всього пов'язано з цією порою.Вона нас з тобою зблизила.Я буду згадувати ті хороші моменти, наші вечори, коли блистів і хрустів сніг під ногами, а я мерзла, забуваючи про це.Твої теплі очі..Не вистачає.Ти сумуєш?Боюсь мало в тебе часу для цього.Надіюсь ця зима принесе нам ще більш яскраві моменти.Ми ж тепер один для одного, щось значно більше.Надіюсь.