Это просто Вьюи блог

мені вже важко, коли ти не поруч..здається, я знайшла свою веселкову ниточку

Погладь мене і ти почуєш незнаний мурликіт моєї душі.Скажи теплі слова і ти не забудеш тепло моїх доторків. Тиха, спокійна дівчинка в якої моментами вогонь, пожежі всередині.Наче нічия та наче твоя. Болить десь там глибоко. Прийшов і розбудив у мені щось незнане до цього…

Як можна було так легко заполонити чуже серце.Підкорити, зробити мене беззахисною.Страшно, адже моя душа таки хоче до тебе.Щось незнайоме охопило її і не відпускає:неймовірно приємне, до болю тепле.Всі твої доторки, слова дістають до самого серця, пірнають до глибини моєї душі і там залишаються.Забуваюсь, гублю слова, наче мале дитя червонію коли бачу тебе, коли чую твій голос.Все навколо розмите, нічого, нічого немає, окрім тебе, такого близького.

Я щаслива ?Це щось більше за щастя, щось більше чим любов, щось тепліше ніж сонце, щось яскравіше, світліше за вечірні зорі.