зимовий спокій нашого вікна.

Я не знаю хто придумав повітряні кульки. Це такий ідіотизм. Клапоть кольорової гуми, в яку людина транспортує свою внутрішню порожнечу і подає, як окрасу світу. Ув'язнює свою пустку на шворочці і передає дитині, почепивши бирку "РАДІСТЬ ". І діти несуть ці пустки на парад. І ревуть коли якась лусне. Так, наче назовні вирвалося щось страшне.

Ти настільки жалюгідний, що вітер в твою сторону навіть не дує.

Рано или поздно ты захлебнешься от своей безысходности.

а в цей час
щастя
кудись тікало
від нас
так непомітно

у тихих людей гучні думки

для чего ты живёшь, для кого ты печалишься?
к чему все твои партитуры?
зачем снова дымишь?не кури, ну пожалуйста.
счастливые люди не курят.