иллюзия реальности

хоча в принципі я це зробила і відразу відпустила

тому все норм.

фух, треба до тебе. і щоб твої обійми заспокоїли. ти сам заспокоюєш. (хоча сьогодні хотілось викінути тебе із вікна після "Понимаешь, Насть..").

піздєц. мене до сліз пробрало це єбане відчуття того, що я скучила.

знаю, що роблю неправильно, але роблю. ностальгія по спогадам і тому, як було

ну нах канешно, фуфуфу

чёт даже воспоминание о том, что меня в тебе бесит и какая ты, нихера не помогают, чтобы избавиться от этого желания.

сукасукасука

у мене таке враження, ніби ми зустрічаємось. і це дивовижно.

раніше ніколи не розуміла фрази "есть такие люди, как дом. обнимаешь их и понимаешь, я - дома". до сьогодні. у твоїх обіймах затишно. хочу стати їхнім заручником.
і зрозумій, що для мене обійняти тебе два рази - це денна норма (як мінімум).

мені здається, ніби ми знаємо одне одного тисячі років.

нам добре разом.

ночи тебе.

без последней строчки.

обещаю для себя.

если сделаю это, то начну. как ещё один пазл в картинку.