иллюзия реальности

почему бы и не порыдать?
#np Сплин - Письмо (на стихи Маяковского). на повторе.

ваша остановка: выходите из сказки в реальный мир.

мені дуже хочеться вірити, що вираз те, що твоє - від тебе нікуди не дінеться і до тебе повернеться.
мені дуже хочеться вірити у слово "назавжди" по відношенню до нас.
але я боюсь. от саме оцієї легкості. не можна ж просто так повертатись у життя і продовжувати жити, ніби нічого і не трапилось. хоча б мені хотілось, як би мені хотілось!
щоб не трапилось далі - я не шкодуватиму. якщо вийде повернути і покращити "нас", то я посприяю цьому.
от тільки я не знаю, як ти до мене ставишся. тобто я не знаю, чи любиш ти мене. а мені важливо це знати і відчувати.
разом - отже, разом. і якщо хтось із нас закривається - це не справа.
хочу розмов, хочу, як раніше. я сумую за тим.
я дуже сумую за тобою.

я заебалась, да и ты меня заебал.
очень хочу просидеть с тобой все возможные уроки вместе, но ты не предложишь, а я больше не сделаю ни единого шага, пока не буду видеть от тебя отдачи.
извини меня, я девушка, и у меня есть чувство собственного достоинства, которое очень хорошо выражено в заимоотношениях с тобой.
поздороваешься ты - я отвечу, захочешь поговорить - подойдёшь или заберёшь меня, как это делала я с тобой. я абсолютно ничем не занята на всех переменах, так что теперь все действия только за тобой.