Это просто Вьюи блог

варто задуматись над тим, що потрібно зробити у житті

час виконувати свої мрії!!!

А й правда, крилатим ґрунту не треба.

Землі немає, то буде небо.

Немає поля, то буде воля.

Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина…

А як же людина? А що ж людина?

Живе на землі. Сама не літає.

А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, не з пуху-пір"я,

А з правди, чесноти і довір"я.

У кого - з вірності у коханні.

У кого - з вічного поривання.

У кого - з щирості до роботи.

У кого - з щедрості на турботи.

У кого - з пісні, або з надії,

Або з поезії, або з мрії.

Людина нібито не літає…

А крила має. А крила має!

хочу продовжити цю вічну тему..

а щож сталось з мріями, планами на майбутнє, які ми так зберігали у своєму серці.Вони розсіялись, ілюзія пропала..ми зрозуміли де ми живемо, у якій країні та у якому світі.З часом ми зрозуміли, що ні владі, ні державі, а по сутінікому, не потрібні вільнодумні люди.Нікому не потрібні особи з мріями, планами, життєвими цінностями.Як кажуть-"Це загроза обществу".Держава виховує "бидло", по інакшому не скажеш…виховує морально деградуючих людей, та не лише моральна деградація, тут присутня щей духовна, розумова та фізична відсталість.Влада створює "тупих вівць" якими можна керувати, таких які не будть задавати питань, а прямувати туди куди куди скаже "пастух".Їм це вигідно, а чи вигідно це нам?

ілюзії у яких ми живемо

хочу розпочати, ще з дитинства, так саме з дитинства.Хоча давненько це було, але всі чудового його пам*ятають і не проти повернутись у цей безтурботний період.Це час коли ти не боїшся мріяти, розповідати про це друзям та батькам.Згадайте скільки планів ви будували на майбутнє і ким мріяли стати.Космонавти, футболісти, вчителі, лікарі цей список безкінечний…всі про щось мріяли, чогось хотіли.Згодом школа-для когось це найкращі роки життя, а дехто бажає їх забути і ніколи не згадувати.У кожногго по різному.Але згадайте себе у шкільні роки.У період старших класів:перше кохання, суперечки з батьками, алкоголь, вечірки, необдумані вчинки, поведінка з вчителями та багато іншого, що для кожного різне, але, по суті, однакове.Подумайте як змінились ваші думки, мрії, цінності.Думки стали пошлими, не пов*язані з чимось адекватним та потрібним, мрії -строго особисті, закриті у собі.Цінності подекуди взагалі відсутні, а найчастіше зовсім не правильні.

все зовсім не так як у дитинстві.

який тиск, скільки відповідальності, страх, надії, віра у те, що все буде добре - емоції переповнюють

дибільний стан, ще з вересня

мучает ужасное состояние… и кажется что все хорошо, нет причины для плохого настроения, но с другой стороны все так непонятно и серо, обыденность, постоянство в вещах, сегодня такое же как вчера ничего не меняется. . все в наших руках, но порой так трудно это ВСЕ взять в руки