Anny

"Знаешь какие ощущения у меня будут после получения аттестата? Хозяин подарил Добби носок! Добби свободен!”

«Людина – сама по собі ніщо, соціум – ось та сила, яка покірно ведеться. Цікаво спостерігати, як окремі індивіди виокремлюють себе, ставлять своє «Я» (і щось ще) над іншими. Але спостерігати як люди намагаються знайти свою долю у примарному та ілюзорному світі. Що є інтернет – звичайна павутина, з якої важко виплутатися, вона манить до себе тебе, такого досвідченого і сильного волею та духом, заманивши вже не відпустить. Ти – муха, що летить на ультрафіолет, ти ніщо коли перед тобою вся могутність цієї системи, вона поглинаючи вбиває тебе зсередини. Повернімося до людей – мурах, що уявили себе володарями всесвіту. Одинокі комахи шукають свою половинку, загублену душу, карму. Кохання? Отямтеся людиськи, ви тут, реальні, реальність це не послідовність випадковостей, реальність це те, що ви робите зараз. А, вибачте, ви ж не тут, ви вже там…»

А.К.

Я здогадувалась, що я не така як інші, і справа не в кольорі чи «одежі», а в мені. Це зараз, стоючи на краю прірви я це усвідомлюю в повній мірі, а тоді… А тоді все було інакше!
Мене та моїх сестер роблять у спеціальних приміщеннях. Ми не народжуємося, нас роблять такими, якими ми є. В мене було 50 сестер, але реально знала лише одну. Ми були дуже тісно пов’язані, поки ніж не розлучив нас. З цього все і почалось. Живучи в гармонії та спокої ти не усвідомлюєш того, що з тобою може щось статися.
Я була останньою чи першою, не мало значення для мене, бо була не потрібна нікому. Одні лякались інші кривили обличчя, а ще одні взагалі починали кричати. Я бувала у різних місцях: в магазинах, у своїх власників, мережах швидкого харчування, поки не опинилась тут. Незадовго до розлучення найближча сестра сказала мені, що я неодмінно знайду свою долю, просто варто почекати.
Я чула, що мене зробили із залишків непотрібного м’яса, туалетного паперу, а також усіляких барвників, замінників і т.п. Короче кажучи, повне ГЕ(мео). Але не думайте, що це я одна така погана, ми всі такі, всі мої сестри зроблені з тих самих інгредієнтів. Проте на відміну від мене їх хотіли, їх їли. Я живу вже досить довго, порівнюючи себе з сестрами, і начулася про себе різних бридот. Як тільки не викручували моє ім’я, але серед усіх варіантів я вподобала SOS і Ска. А ви самі подивіться! Нас нищять одразу після народження, але при цьому на фоні грає весела музика ска.
І от зараз я стою на краю прірви, яка вирішить мою долю.
- «Коля, а почему она такая зеленая? Ты мне, что фуфел подкинул? Я ее выкину сейчас»
- «Пане Іван, так навіщо її викидати, давайте її сюди, зробимо хот-дог та продамо якомусь школяреві?»
- « Молодец Николаша, правильно мыслишь».
Я врятована! А ви?

А.К.