Это просто Вьюи блог

Дата регистрации: 12 июня 2011 года

Персональный блог ANNIEWITHALEX — Это просто Вьюи блог

28 января 2012 года в28.01.2012 10:28  1  0  Личное

27 января 2012 года в27.01.2012 22:52  3  0  Личное

почему, когда я уже действительно собираюсь ложится спать эта шаурма мило спит на моей кровати??? да и еще мурльыкает???ну вот зе фак!!!!!

кстати только у меня кот хрюкает???? я имею в виду хрюкает???? кот. мой. хрюкает. 0__о???

27 января 2012 года в27.01.2012 22:31  2  0  Личное

меня начинает бесить моя кошка. єта мерканьтильная сука приходит ко мне только, тогда когда ей что-то надо. сейчас єта тварь сидит и требует что бьі я ее гладила. она орет блин, кусается и царапается. ИДИ В НАРНИЮ ЕБУЧАЯ ШАУРМА!

27 января 2012 года в27.01.2012 22:18  3  0  Личное

Останнім часом помітила, що починаю забувати. спогади просто стираються з моєї памяті. тому я вирішила записувати хоч те, що поки що пам'ятаю. почну сьогодні. про першу зустріч з А. я вже писала. Сьогодні напишу про П.

Патрік. Перша зустріч.

Я лежала на дивані ногами догори. Алекс сидів у кріслі. Ми дивились якийсь фільм, принаймі пробували, допоки він не почав кидатись в мене чипсами.

Єнні: Дивний спосіб мне нагодувати, не знаходиш?

Він повністю проігнорував мою репліку і знову кинув в мене чипсами.

Єнні: Знущаєшся?

Алекс мовчки встав з крісла, сів поруч. Піднявши чипсину він поклав її до рота і голосно розкусив.

Алекс: Відчини двері.

Я саркастично підняла брови. Сівши нормально я подивилаь йому у вічі. Ніякої реакції, все так же продовжував їсти дурацькі чипси. Ну і ладно. Я не відчинятиму двері, нехай сам іде. Проте він і не збирався нічого робити. Втупившись у телевізор, який до речі ще хвилину тому його зовсім не цікавив, він знищував чипси одну за одною.

Алекс: Тобі так складно?

Єнні: Чому я повинна це робити? Хата твоя, я тут не живу.

Алекс: Ти жінка.

Чудово. Просто чудово. Скинувши рукою трекляту пачку чіпсів я пішла відкривати двері, проклинаючи все, що бачила. А за дверима - неочікуваність. Патріік. Жодного разу не бачила його до цього моменту в живу, але мільярди раз розмовляла з ним по ову та скайпу. Я його не впізнала, ніколи б не подумала, що реальний Патрік на стільки відрізнятиметься від «комп’ютерного».

Патрік: Малааа.

І обнімашки-обнімашки.

-Ну, як нічка? – почувся голос Алекса з кімнати.

Патрік: Як на мене слабо. Я ще не накурився, не проснувся в чужому ліжку, чи поліцейському відділку. До речі я Патрік.

Він протягнув руку. Я розсміялась.

Єнні: Я вже зрозуміла.

Мені не хотілось повертатись в кімнату до Алекса тому я пішла на кухню, випити стакан води. Просидівши на кухні хвилин п’ять, я вирішила все-таки почтить их своїм прісуцтвієм.

Коли я повернулась до кімнати Алекс знову сідів на кріслі, а Патрік лежав на підлозі. Чипси все так же розкидані валялись на підлозі. Чудово, вкотре подумала я.