Deep Shadow

Это конечно же не твиттер, но для себя сделаю запись, которая вписалась бы именно туда.
Провела безценнейший вечер с семьей. Отцом, мамой и братом.
Чем старше становлюсь - тем больше ценю такие вечера.
Как-то грустно.

стіл..

надзвичайно незручний стілець..

4 стіни, що обридло оточують твою свободу…

прочинене вікно, за яким чути шум першого весняного рясного дощу…

і самотність.

пожадлива тварюка, яка стискає за горлянку, пече з середини, шматує серце, паралізує імунну систему, доводить до істерики лімфоцити, розноситься багном липкої гидоти по судинах, проникає в усі клітини організму… тварюка, яка тисне в грудях й щемить у третьому міжребер"ї…

краще вже хворіти на пневмонію чи то пак грип, аніж на самотність. від них є ще рятунок..

а цю гидоту не витравиш антибіотиками, не приглушиш обезболюючими, не видалиш її хірургічно.

від неї не рятують феєричні вечірки… алкоголь та цигарки лише підкреслюють гіркоту її смаку.. від неї не допомагають нові знайомства.. та й імунітет безсилий проти цієї гидоти.

рятують справжні друзі..рятує кохана людина…рятують ті хто нас любить..

але інколи їх немає поряд..

і ти знову оточуєш себе тими ж декораціями.. здаєшся в полон самоті…

і знову

стіл..

надзвичайно незручний стілець..

4 стіни, що обридло оточують твою свободу…

прочинене вікно, за яким чути шум першого весняного рясного дощу…

і самотність.

this is my first publication on any blog, so it's kind of information-empty.
My name is Tereza and I live somewhere between England and China.
This year I'll celebrate my 20's birthday, so I'm pretty young.
This blog is supposed to be my Internet diary, so anyone else has nothing to do here.
XoXo
TS