Над прірвою...

Відпустіть мою птаху на волю
бо вже її крилам не вистачає сили,
очам не вістачає неба,
неба, синього и безкрайнього
душі не вистачає сонця,
сонця, теплого і яскравого.

Воля - мрія всіх мрій.
п'янить краще за хміль,
п'янить і манить…

Чи то любов, чи ні…
Мабуть таки ілюзія,
Безтолковий наслідок надій
І що ж тепер? Куди мені?

Моя недолюбов, недосимпатія
Викинути б це з серця…
Чи то любов, чи ні -
Наслідок монотонності днів

Нодолюбов моя, навіть мені не потрібна
Я ж не маю і на неї права
Треба вірити в реальність,
Романтичність зараз - курям на сміх

Чи то любов, чи ні -
Стерти б ці дурниці
Моя недолюбов до тебе,
Лишається спамом в серці…

Рідненька моя бабусю!
Ось ти прожила і ще один рік.. 62-й
Рік радощів, переживань та надій
І мені б хотілося щоб ти жила ще цілий вік

Рідненька, дорога…
Я дякую тобі за ніжність рук твоїх,
за теплоту сірих очей
Я б все віддала, аби тільки дивитись в них вічно

Дякую, за недоспані через мене ночі… і за ті ж ночі, пробач…
Мені боляче дивитись, коли твої очі плачуть
Знай, що твої сльози то біль в моєму серці
Тож прошу - ніколи не плач…

Найкраща, дорогенька бабусю
Вже сивина сріблом на твоїх скронях -
відмітка тобою прожитих літ,
А я не уявляю цього світу без тебе

Він був би чужим для мене, без твоєї доброти
Твою лагідність і цю доброту, я пам'ятатиму завжди…
Дякую… Що ти в мене є… Я безмежно вдячна
тобі, моя рідненька бабусю…