Это просто Вьюи блог

А знаєте, інколи хочеться просто втекти.Не від інших, ні. Від самого себе. Я дуже боюсь залишатись на одинці, сама з собою.

Я боюсь своїх страхів, мрій, почуттів…

Я боюсь своїх думок…

Я боюсь СЕБЕ……

Не так давно хотіла я життя.
Хоча я знаю, вже немає вороття.
А зараз просто хочу тиші
І чути, як шурхочуть миші.
А ще я хочу чути шелест трав
І пісню, що вчора вітер вигравав.
Я хочу слухати чарівну пісню солов’я,
Щоб кожен ранок хтось казав моє ім’я.
Я хочу слухати стукіт твого серця,
Я хочу слухати, як мило воно б’ється.
Я хочу радість бачити в очах
І слухати твій голос по ночах.
Не хочу я бурхливого кохання,
Я просто хочу самотнього визнання.
Ви не зважайте на моє зізнання,
Я просто хочу жити, як востаннє.

Іде дощ …знову,
Він сполохав нас з тобою.
Дістатись любою ціною,
Аби бути разом з тобою.
Ми багато втратили цими
Днями холодними, дощовими.
І я знаю кохаєш мене,
точно знаю, почуття не вмре.
Іде дощ …знову,
Він сполохав нас з тобою.
Дістатись любою ціною,
Аби бути разом з тобою.
Я бачила сьогодні доволі:
Страждань, добра і любові.
Але віра не колихнеться,
Коли серце з тобою б’ється.
Іде дощ …знову,
Він сполохав нас з тобою.
Дістатись любою ціною,
Аби бути разом з тобою.