Adios amigo

ЧУВАК ТЫ ГОНИШЬ…….жестоко.

«Клянусь страстно любить тебя, теперь и навсегда. Я обещаю сохранить это чувство. Я знаю, это любовь одна на всю жизнь. И я всегда, всегда буду помнить о том, что какие препятствия не разлучали бы нас, мы всегда найдем дорогу друг к другу »(c.)

Відчуття перших кількох годин: захоплення, радість, блиск очей, бажання бути кращим ближчим, будуючи ілюзії майбутнього. Це ж бажання поступово заповнює тебе всього, змінюючись на потреби того щоб бути повністю поряд заполонивши мозок і низ живота найкращими відбірними махаонами. Серцебиття цей тихий і водночас сильний стукіт який розливається по всьому тілу пульсом який щосекунди б'є іскрами оргазму. Нездоланне таке щире захоплення так і вигукує всім тілом візьми!…все віддам за тебе, за твоє тіло, за те щоб бути поряд, дихати тобою, боготворити тебе, щоб очі кричали Ти і тільки Ти мені потрібний. Ввійди в моє заплямоване життя і внеси в нього нові яскраві фарби які проходитимуть крізь світло мого обличчя і говоритимуть оточуючим, що ми щасливі одне в одному….Ілюзія дотику, інше життя.

(by Я) ©

Є темрява і є світло. Є чоловіки і є жінки. Є їжа, ресторани, хвороби, робота, трафік, дні…такі, якими ми їх знаємо. Світ, як ми його собі уявляємо.
Спантеличені горем, люди згадують все, що колись втратили: коханців, яких у них ніколи не було, усіх покійних друзів, вони думають про людей, яким завдали нестерпного болю. Спочатку, вражені горем, вони втрачають здатність відчувати запахи.
Забиваються у власних оселях під ковдри і серця їхні тремтять так, як тремтить молоде оленя перед дулом рушниці старого мисливця.
Проте, життя всупереч усьому невблаганно продовжується. Їжа стає гострішою, надто солоною, кислою, приторно солодкою. До цього звикаєш з часом. Значно більша втрата - це спогади, які тепер немає чим викликати. Запахи і спогади металевим мотузком нерозривно зв'язані в голові. Кориця могла б нагадувати про фартух вашої бабусі, запах свіжоскошеного сіна міг би пробуджувати дитячий страх перед стадом корів. Запах спаленого бензину міг би необачно воскресити пам'ять про першу переправу на поромі. Без запахів зникає цілий океан спогадів.

Спочатку цілковитий жах, відчуття огиди до меблів, сусідів, коханих, нерівних газонів, пакету з-під молока. Потім свідомість затьмарює дике відчуття голоду. Шлунок судомить спазмами і кожен ладен з'їсти будь-кого і будь-що, тільки щоб заповнити порожнечу всередині. Так з нашого світу зникло відчуття смаку.
Люди метушаться, сновигають, дратуються. Поступово їх охоплює несамовитий гнів, а згодом неконтрольована ненависть. Вони поводять себе двома способами: є люди, які, мов стерв'ятники, бігають вулицями у пошуках безкоштовної поживи. Люди, які за своєю сутністю затяті єретики, що вірять тільки у кінець світу. Але є інші, фермери, які завжди йдуть доїти своїх корів, солдати, що сумлінно несуть службу, ті, хто безпідставно вірить у те, що життя всеодно повинно якимось чином продовжуватись або просто не знають, що ще робити…
Люди готуються до гіршого, але завжди сподіваються на краще.
Вони зосереджують свою увагу на тих речах, які по-справжньому важливі. На всьому, що за межами жирів та вуглеводів. На тендітно тонких матеріях. Колись ми думали, що Льодовиковий період підкрався нишком…Все довкола одягалось в кригу, а температура приречено знижувалась. Холод - як удар. Швидкий, болісний. Так і темрява огорнула собою землю підступно непомітно. Але спочатку були моменти піднесення, одухотвореної радості. Спільні відхилення скроневої долі головного мозку. Невимовно глибока подяка за те, що живий. Але більш за все- нестерпне бажання бути поряд одне з одним, віддавати тепло, розуміння, підтримку, прощення, любов.

Зараз темно.
Але вони відчувають одне одного…
Кожен подих, і вони знають все, що їм потрібно знати. Вони цілуються. Відчувають на щоках одне одного сліди від важких, гарячих сліз, що висихають на вустах і роблять поцілунки солоними. І якби залишився хтось, хто міг би їх бачити, вони виглядали б як звичайні закохані, що ніжно пестять обличчя одне одного. Виснажені пошуком, два м'яких, теплих тіла поряд. Очі заплющені, не помічаючи світ довкола. Тому що ось як продовжується життя! Дотиками, відчуттями глибоко зсередини, наосліп.
Саме так.

— Герда, где мое ледяное сердце?
- Прости, Кай, я ебанула его с вискарем.

Любовь получится только тогда, когда вы с удовольствием ухуячиваетесь в компании друг друга.

infinitely :

tryagain : sweetgame : (via sone4ko )

arktica :

nusechka :

thetelka :

helechka :

Истинно любят не за что-нибудь, а вопреки. Вопреки всему: обстоятельствам, здравому смыслу. И не за качества характера или внешность, не в благодарность, не из жалости, не из долга, а в силу необъяснимой внутренней тяги к другому существу, хотя бы и несовершенному, которому готовы простить все его недостатки.

arktica:

blancotime:

astahova:

Зиме посвящается.Приходи быстрее. Хочется уже одеваться в теплые шерстяные вещи.

Наслаждаться снегопадами.Смотреть, как падает снег при свете уличных фонарей.Не отрываясь смотреть на огоньки на деревьях.Хочется новогоднее настроение.Эту предновогоднюю атмосферу.Наряжать ёлки, закупаться подарками. Зима, давай быстрее.

arktica :

lori :

А время - оно не лечит. Оно не заштопывает раны, оно просто закрывает их сверху марлевой повязкой новых впечатлений, новых ощущений, жизненного опыта…И иногда, зацепившись за что-то, эта повязка слетает, и свежий воздух попадает в рану, даря ей новую боль…и новую жизнь…Время - плохой доктор… Заставляет забыть о боли старых ран, нанося все новые и новые…Так и ползем по жизни, как ее израненные солдаты…И с каждым годом на душе все растет и растет количество плохо наложенных повязок.

arktica :

streko :

У тебя героиновое предназначение Быть моим наркотиком. Сегодня… Завтра…. Всегда.

Скажи мне, куда ты идёшь и знаешь ли ты,
где твоё место в этом мире,
Где ты оставишь свои сокровенные мечты.
Погляди, луна озаряя,
пролетает прочь так близко
И вопреки расставанию
Моя дверь будет всегда открыта
как прежде…

Вчера ты ворвалась в моё сердце
И укрылась в углу
С другой стороны
Я знаю что жизнь покинула нас
Чтобы узнать, что наша любовь
Не окончена (не окончена)

Твой взгляд говорит — "Прости "
Скажи мне — это правда или просто моя иллюзия
Скажи, что это не безумие и одержимость
Что это не каприз, просто скажи, что чувствуешь
И тогда я никогда не перестану любить тебя
как прежде…

- я например думаю о тебе!!!!

enamored :

yoops :

lookatyourself : (via streko )

via pomni-menya