Это просто Вьюи блог

Чи мали ви привід тікати від когось? Так, я думаю, тисячу разів. Починаючи, мабуть, з найпримітивнішої дитячої гри у "квача". А чи хотіли ви коли-небудь втекти від себе? Я - так. Кожного дня хочу це зробити, але ніяк не виходе. Я боюся, що ця втеча врешті-решт перетвориться на нікому непотрібний фарс. А привиди з минулого? Як я могла про них забути? Привидом може бути навіть пісня, яка асоціюється в нас з тою чи іншою людиною. У мене, наприклад, цією піснею є `Twenty Years - Placebo`. Боюсь, почувши її на радіо, по телевізору або просто на вулиці - я не витримаю. Хтось, скоріше за все незнайомець, повинен буде вислуховувати усе те, що я в собі так довго тримаю. А може просто взяти навзаєм тебе? Так! Я хочу втекти. Хочу з тобою. Я хочу викрасти машину, нічого не взяти, крім тебе і поїхати до моря. Я хочу ніжитися з тобою під спекотним промінням, хочу п`яніти від дотику твоїх губ і забути все, що було до цього. Все розпочати з початку, розумієш? Без імен та назв. Познайомитись знову. З чистого аркушу, щоб не було нікого, крім нас. Хочу бачити лише твої очі, встаючи зранку з ліжка, хочу, щоб тільки твоя рука ніжно ковзала по моєму тілі. Хочу, щоб ти все зрозумів. Нарешті. Без слів. По очах. Ми обов`язково будемо щасливі. У моїх мріях та у моїх снах…