pull me closer,again

Не покидає почуття провини.Не знаю, в чому я винна, але щось буквально душить з середини, витісняючи з легень повітря, залишаючи тільки купу не сказаних слів, що застрягли в горлі.Скільки часу ми спілкуємось, а я і досі не наважуюсь відкритись тобі повністю.Я боюсь бути знову обманутою, знову кинутою і розбитою.Але інколи так хочеться довіритись, і лежачи в твоїх обіймах розказувати про усе на світі, про кожну клітинку, про кожне таємниче, що є у мені.Та обережність бере гору, і я залишаюсь холодною(як ти кажеш), тонучи в своїх думках

інколи я не розумію сама себе

Я разрываюсь, на тысячи атомов. Будто граната я, но так приятно мне. Я разрываюсь, это не удержать, на курок нажав. Продолжай стрелять.

Мій новий віртуальний щоденник.Привітайте мене з поверненням у цей чудесний світ вьюві