Стихи.Диана Ершова.

В тумане вечернем неверными шагами
Иду к неведомой мечте.
Тот серый день холодными ветрами
Рассеялся туман и вдалеке

Им заполнялись улицы, аллеи.
Так сложен темный путь и все трудней
Идти к заведомой и необъятной цели,
Но вопреки природными чудесам, верней

Бежать той темной улицей вечерней,
Где манит за собою ловкостью туман.
Терпеть приходится еще больнее
И ожидать, когда рассеется обман?

Глаза не лгут, он и есть душа.
Душа, что вырывается сквозь терны.
Не слушай ты себя, смотри в глаза.
Те фразы все во лжи, закономерны.

И только повнимательней смотри,
В глаза, что полные отчаянья красок.
Та истина скрывается внутри,
Без всякой лжи, без всяких масок.

Ти мене завжди розумієш, мамо.
До тебе знов з проблемами іду,
Ти захистиш і любляче загоїш рани,
Не даси потрапити в біду.
Я йду до тебе – душу радість огортає,
Що гляну в ясні очі і почую тихий сміх.,
Відчую ту любов, що так оберігає,
Даси частинку серця – вічний оберіг.
Науку матері я вправно пам'ятаю:
Твої слова відлунням у думках завжди
«Будь справедливою, нехай з тобою лиш добро витає.
Цінуй дароване, даруй же людям тільки цінне й ти»
Тепер я вмію жити з іскоркою правди
і цьому вчитиму внучат твоїх
Любов батьківська – з найцінніших лаврів
І буде мир, допоки є вона в серцях усіх.