Ти мене завжди розумієш, мамо.
До тебе знов з проблемами іду,
Ти захистиш і любляче загоїш рани,
Не даси потрапити в біду.
Я йду до тебе – душу радість огортає,
Що гляну в ясні очі і почую тихий сміх.,
Відчую ту любов, що так оберігає,
Даси частинку серця – вічний оберіг.
Науку матері я вправно пам'ятаю:
Твої слова відлунням у думках завжди
«Будь справедливою, нехай з тобою лиш добро витає.
Цінуй дароване, даруй же людям тільки цінне й ти»
Тепер я вмію жити з іскоркою правди
і цьому вчитиму внучат твоїх
Любов батьківська – з найцінніших лаврів
І буде мир, допоки є вона в серцях усіх.