Вино из одуванчиков

Можна я мовчатиму ?

Прошу.

Без слів, зрозумій про те, про що хочу закричати!

Прочитай по очам, по рукам, по рухам.

Побач мій світ, почуй мою тишу, відчуй мій біль.

Відчуй цей легкий трепіт у голосі

та хвилювання у подиху.

я божеволію.

за тобою, без тебе.

врятуй мене з безодні.

я задихаюся, задихаюся. .

хто я ? поміж не втирмної ріки життя, я втрачена та загублена, у вічному пошуці. рухаюсь проти течії, далеко від всіх, подалі від реального, створюючи свій світ. одвічний взлет, за ним падіння, пошук минулого і майбутнього, цікаво і нереального. Пристрасть та ніжність яка окутує все тіло, від повік повільн проходячи навколо шиї, вводячи себе в стан деякої ейфорії, проходячи біля зап*ясть і розвиваючи легкий аромат парфумів та непримусового хвилювання, далі по снині швидко немов вітерець, по трохи переходять у щось більш ніж те, що можна описати словами, ніби звук падіння дощу, запах вологого асфальту - це те що запалює у тобі іскру.

Мертва, просто існую,

по щокам сльози, так дивно, так рідко.

Він знову і знову читає цей твір,

добиваючи до кінця,

ніби у труну, туди до Бога,

в небуття,

покладуть моє натхнення, моє життя.

безпричино, хочеться просто кричати, але ні!

Ранок, кава, нові справи, "привіт, я сумувала"

і знову я чую: "моя мила",

так щиро та без фальші,

так важливо, і нічього вже й не сутєво.

і знову, я щаслива,

а потім вона,

і хочеться просто не бачити й не відчувати,

не чути й не читати,

хочеться просто писати,

але йогор немає,

воно у труні, воно у небуті..

уявляй море, шум біля побережжя, життя яке бурлить там і себе мимоволі ходячи по між закоханих. ти щасливий без цього всього, тобі не потрібно нічього окрім життя!в тебе є свій світ, створиний власноруч, ти у ньому, ти твориш душою та серцем, без масок та лицемірста.не такий як інші. вудчуваєш все по іншому, описуєш не так як поети та прозаїки, ти робиш все, що подобається. і ти щасливий ;)