розпочну з того, що зараз мені стало легше спілкуватися на українській мові, але все одно мої думки лунають російською в голові

навчання в університеті мені зовсім не дають нових, потрібних мені знань, лише досвід, але він просто приходить з часом

я просто розумію, що інколи мій саморозвиток на нулі

і так хотілось би прагнути до чогось краще, ставити перед собою цілі, досягади їх, але є така погана риси в мені, це те

що я лиш загораюсь ідеєю, а потім через час швидко думаю що воно мені не треба,

помітила за собою, що в мене є така звичка, писати якийсь текст, а потім його не перечитувати, не знаю чому

така я, дивна