— я взяла нам квитки в одну сторону на сьогодні..
приблизно з такого почалася наша дводенна подорож у старе місто. (і правда, що старе, адже кожного разу, коли я проходила повз деякі будівлі у мене складалося враження, що штукатурка посиплеться мені прямо на голову)
я уже була у Львові з батьками і братом, ми поблудили з екскурсоводом по найвідоміших місцях проплачених йому місцях :) випили Львівської (чесно кажучи, гидотної кави… гидотної для мене, бо я milk lover) але всеодно було круто, бо я була з найріднішими, ми кормили львівськими пляцками голубів і рахували побачену кількість левів. в принципі Львів мені тоді сподобався. літньо- сімейний Львів.
цього разу все було інакше, романтично-різдвяний Львів. зустрів він нас доволі тепло, спокійно, чарівними колядками у найдешевшому транспорті, який я зустрічала за свої 23 роки.
житло. жили ми у хостелі, який я по дурості забронювала на сайті. і по більшій мірі, (мені здається) це спонукало нас на цю подорож, бо відміна бронювання була неможлива і всеодно б довелося виплатити ті прокляті 300 грн. можливо, аби я не піддалася нав'язливій рекламі і не була такою поспішною ми б знайшли щось краще (або гірше). мене все влаштовувало. яка різниця де ти живеш, якшо поруч тебе гріє кохана людина і ви взагалі приїхали насолоджуватися атмосферою зимового Львову?
із плюсів
+ хостел був досить близько розташований до центру
+ там був доволі швидкий вай фай
+ кухня і душ у вільному користуванні
із мінусів
- прохолодно
першого дня ми поблудили по Львову, заглядаючи у вулички і не слідкувавши за часом/маршрутом. дякувати тому, що погода якраз сприяла тому, щоб спокійно тинятися. було трохи прохолодно, але мене гріло відчуття щастя від побаченого нового місця, гаряче латте, Владові теплі обійми і поцілунки.
Ратуша. я як людина, яка зі спортом не то що на ви, а на "ой фу, спорт" трошечки афігела здивувалася кількості східців, які нам треба було пройти. і загвоздка в тому, що ти спочатку не бачиш всіх прєлєстей, адже сходи виникають поступово…і як тільки ти думаєш "нарешті я піднялася" ще один поверх, насміхаючись над твоїми стараннями, з'являється на горизонті. коротше кажучи, поборовши симптоми смерті, такі як "дерев'яні ноги", "помутніння в очах" і "збите дихання" я видерлася на дах. я не знаю як було Владові, адже він мовчки збирався на гору і не нив, як я. можливо він теж був трошечки не в захваті, але мужньо стримував свої емоції.
а на даху була краса…правда! на сонці виблискували дахи церков і соборів, сніг ковдрою вкривав це прекрасне місто. я навіть на декілька хвилин забула, що на нас чекає чергова пригода, яка називається "а тепер спробуй спуститися вниз, по сходах, які стоять майже вертикально і не розбити голову".
вечірній Львів мені сподобався навіть більше, ніж денний. всі ті фонарі, вітрини, підсвітки, вуличні музиканти..все це сповнювало місто романтичною атмосферою. ввечері ми вирішили піти в Криївку …чесно кажучи, спочатку я не дуже хотіла йти, по-перше, начитавшись всіх коментарів потипу "раніше було краще", "зараз дуже дорого", "там жахливо"…моя уява почата малювати страшні картини, де чек перевищує суму в 500 грн, а ти залишаєся незадоволений і засмучений.
реальність була така, що я зрозуміла одне. треба самому переконатися наскільки місце класне чи ні, адже всі люди різні і думки, відповідно різні.
включивши навігатор ми почали шукати славнозвісну Київку..спочатку ми забрели не в той під'їзд і за нами поплентала ще одна парочка (мабуть теж любителі пригод) …зрозумівши нашу помилку, ми давай шукати інші ходи..і вуаля..через хвилин 5 ми стояли перед дверима чергою і десь там було чутно викрики "пароль? "
хвилин через 10 до нас дійшла черга, я наскільки злякавшись, що козак на вході може нас не пропустити якогось чорта почала чисто українською мовою тараторити і давати відповіді на питання ще до того, як його нам зададуть.
далі нас зустріли як давніх знайомих, провели за столик, де ми спробували надзвичайно смачну лимонку, надзвичайно гидетельний м'ятний спотикач і надзвичайно незрозумілі сухарики, які смушували моє горло зжиматися від страху, а мого коханого чихати без перестанку.
коротше кажучи, все там було надзвичайно незвичайне.
i love it
(жаль, що не збереглося тих смішних фото в касці, Владиковий телефон мабуть з позору, що на ньому є такі фото вирішив їх видалити..мда)
другий день.
другий день був не наскільки прекрасним, адже нам не було де толком відпочити і ми находившись цілий день, приїхали на вокзал ще далеко до відправлення нашого потягу. і це було щось, змучені і потомлені ми вже не знали куди себе подіти.
але
до всих цих моментів, ми ще встигли побувати на Личаківському кладовищі, яке просто заворожує своєю красою і в Котокафе.
Це було круто, дійсно круто. коханий зізнався мені в тому, що він уже давно виношував в своїй голові ідею котокафе, але його опередили. я навіть не знаю…цікаво чи було б це вигідною справою відкрити у нас в місті котокафе? зрозуміло що не на 15 котів, але все ж таки..це щось нове і цікаве…нове саме для нашого міста, а ще якщо зробити класний інтер'єв у скандинавському стилі з білими стінами і бірюзовими диванами..це ж взагалі..любов.
щось я відійшла від теми.
Львів.
Львів прекрасний…і я щиро сподіваюсь, що це місто буде тільки початком нашого року подорожів. у найближчих планах - Одеса, Тернопіль (так, я не здамся :D), Чернівці (тому що дуже його радять) і…і побачим. головне кошти і сили.