іноді мене накриває хвилями незрозумілої параної, наче за мною хто слідить чи іде. це може трапитися, коли я іду по вулиці, а за спиною хлопець (чи декілька). у мене аж всередині все стискається. починається паніка.
або я думаю, що хтось читає мої переписки вк чи навіть тут мій блог.
не то, що б я щось хочу від когось приховувати. просто це ж мої переписки, це особисте, яке нікого не стосується.
і я думаю, що для всього є свої причини. як Р. читав мій блог, а я і не знала…а він читав і мовчав, що все читає…афігєть)
або як на нас з І. накинувся хлопець. тому не дивно, що я сіпаюся по причині і без.
коли алкоголь вдаряє в голову, тобі хочеться робить необдумані вчинки. і ти не дуже задумуєшся про наслідки. як було зі мною декілька днів тому. просто я думаю, що люди, які цілуються рано чи пізно захочуть більшого. і це не лише один приклад. коли ти працюєш на роботі і постійно робиш одне і те ж - хочеш більшого. отримуєш зарплату -хочеш більшої. поїхав у одне місто - захотів побачити весь світ. і це не дивно. бо у людей така натура, їм постійно всього мало і мало.
і не то, що б я не хотіла зробити те, що рано чи пізно трапиться, якщо ми не перестанемо цілуватися… ні..просто..тепер уже і я задумуюся чи дійсно це хороша ідея. як сказав один чувак в інстаграмі "если вы с кем то ебетесь, то он вам не друг". він мені і так не друг. просто це ж не буде продовжуватися і не буде переливатися в шось інше. а чи вартий той раз чи два всім неловкостям, які можуть бути далі?
але з іншого боку…які неловкості. ніхто з нас не претендує зустрічатися одн з одним. теж мені..ці всі за і проти. муки совісті. брр..бісить.
я ж вирішила, що треба робити те, що хочеться мені і наплювати на всі стереотипи і рамки. життя занадто коротке.
просто головне (перед тим як я на все плюватиму) треба:
1. спитати його з чого б це він передумав. все таки говорив "неа.нічого ми робить не будем, бо я хочу з тобою нормально общаться "
2. не робить дурниць і використовувати захист.
єдина людина, якій я могла дозволити це не робити був С. навіть не знаю чому…якось мені з ним було не страшно. навіть не то, що не страшно…просто так виходило.
от дивні в нас з С. відносини. між нами нічого вже вроді немає…а вроді і є.
але більш за все, що немає. я надіюсь він теж так думає.