я люблю поцілунки.
ні, навіть не так, я обожнюю поцілунки.
хоч і пишуть, що козероги до цього равнодушні.
неа, тільки не я.
я люблю цілуватись і відчувати, як хлопця тягне до мене. як його сильні руки обіймають мене за талію, потім спускаються нижче. як хлопець притискається до мене (і я притискаюсь до нього у відповідь). коли він рукою проводить мені по тілу, перебирає волосся…як його губи шукають мої, цілує моє обличчя, шию..
як він кусає мене за губи.
от шо я люблю, поцілунки з грубощами.
я не люблю ванільні чмоки-чмоки.
я люблю, коли хлопець домінує і показує свою силу.
от це все моє. і я не соромлюсь цього.
з чого б це вдруг?
не моя вина, що у нас у світі діють ці стереотипи про дівчат-шлюх.
нещасні і обділені хлопці починають страждати фігнею. от і маємо.
таке враження наче лише їм можна демонструвати свою сексуальність і полігамність. це так низько. дівчатам завжди заборонялося вголос говорити про те, скільки у неї було хлопців, особливо, якщо їх було декілька.
дівчатам не можна і те, і те…зате хлопцям можна все.
бред.
зрозуміло, що у всьому треба знати міру. і не переходити за рамки.
але це мають бути твої власні рамки, ане нав'язані суспільством.
хочеш займатися сексом направо і наліво?
ок.
а я от хочу цілуватись.
особливо, коли не зв'язаний ні з ким. у тебе немає чоловіка і хлопця.
ну от і все. у тебе є ти. і ця ти має жити на повну, ане забороняти собі щось, щоб у старості потім сидіти і жаліти про упущені шанси.