прірва. між нами зараз така прірва.
і я зрозуміла як воно, коли у людей зовсім інші інтереси і бажання в житті.
коли хтось один деградує, а інший йде вперед.
(я не кажу, що я десь далеко зайшла …anyway)

іноді таке буває, що ти чітко усвідомлюєш - все! далі нічого немає.
і добре, коли це усвідомлюєш на ранніх стадіях. (хоча наші 5-6 років я б не назвала ранньою стадією) але краще, ніж коли в тебе обручка і діти.
це страшно розуміти, що ти не там де тобі слід бути сьогодні.
а роки ідуть.

і я знаю, що він думає так само. просто хлопці не говорять.
але…це ж видно.
і мені "подобається" як чуть що, він починає кричати і нервувати.
щось не те сказала - фиркнув, послав і сидить.
думає, що я нікуди не дінусь мабуть.
чи навпаки хоче, щоб ділась?

каже "ти перед моїми друзями мене оскорбляєш "
емм… sorry, why?
то він мені каже "єбало закрила", то "та пішла ти.." і це все серйозно і перед його ж друзями.
обідно те, що я нікому не дозволяю себе оскорбляти і завжди можу постояти з себе. а тут…якась безвихідь.
і я зрозуміла. у мене "комплекс жертви "
чи як називається стан, коли хлопець принижує дівчину як тільки можна, а вона терпить? я завжди казала "ніколи такого терпіти не буду. ще раз і точно піду "
і скільки таких разів було? я завжди шоь чекаю.
знака блять зверху.
аж злюсь сама на себе.
зараз я чекаю, що він поїде додому і я буду одна в квартирі.
а якщо не поїде, які ти ще відмазки знайдеш, а, Мері?