Згадала про блог. Не писала сюди стільки часу, що й важко згадати. Зараз відчуваю, що мені є про, що розказати, про, що помовчати. Усередині якийсь симбіоз всього…думки, переживання, злість, байдужість, почуття.. це схоже на вулкан, виверження якого от-от відбудеться.
сидиш собі в кімнаті, стіни і ти. є що сказати, але немає кому.
після цього переосмислюєш усе та усіх. і на якому щаблі ти знаходишся у цій соціальній піраміді?