Я більше всього не люблю брехні
Коли гадаєш правда це чи ні
Коли не знаєш як тут поступити
Лиш бачиш вибір: обійняти/відпустити

А їй потрібне тільки тіло
Керує нею лиш жага кохання
Вона любого може взяти сміло
А ти чекай від неї ті признання

Тебе то сліпить посмішка та мила
Вона чарує ніжною красою
Надаль ніхто не помічає що душа - гнила
Ти звеш її своєю рідною і дорогою

І лиш тоді ти пожалієш
Що не дивився в її душу
Коли "кінець" від неї ти почуєш
Брехня тебе побила як боксерську грушу

Пройдуть роки, ти всеодно вже не повіриш
І навіть та, котра тебе щиро кохає
Глибин душі твоєї не пізнає
Книгу цю нікому не відкриєш

Залишившись назавжди в самоті
Ти житимеш лиш власним Я
Один постійно в темноті
Ти зрозумієш, що таке брехня

А спогади про неї - нічний жах
Це шрам на серці й на душі
Тепер кохання це твій страх
Я більше всього не люблю брехні..26.02.16