Прокинувшись ранок був наповнений пустотою. А поглянувши у вікно я здивувалась, тому що там падав сніг, хоч всім серцем і душою я чекаю весни.

Пишучи ці рядки мені здаєтьсмя, що я пишу якусь книгу, а не дні з мого життя.
До мене приходили думки написати якусь книгу, але все не піднімається рука…

Остався лише тиждень - каторги чи щастя, я не знаю…
Думок безліч і вони, мов павутина окутали мене. Я намагаюсь стати більш жорстокою, злою, стриманою в деякі моменти, більш розумнішою за інших… хочеться стати сукою!!!! І робити так як зі мною робили вони! Без пощади!