Ніколи не переживала більш дивного відчуття ніж ось 3 хвилини тому. Перечитала блог який вела у 9 класі.Неймовірно дивно розуміти, що ти виросла. 9 клас це…. хм, 15? 15 років? Справді?

На годиннику 00:55, зараз уже 14 люте 2016 року. А це значить, що два місяці тому мені перевалило за 18. 18. Повноліття. Життя набуло нових оборотів. З часу останнього посту тут дещо справді змінилося.Ну перш за все я змінила геолокацію.Луцьк-Київ. І зараз, сидячи в гуртожитку пише не учениця 9-А класу Луцької гімназії "число" 4 імені Модеста Левицького, а студентка Київського Національного університету імені Траса Шевченка. Дивно, але спочатку мені хотілося написати про те, що за цей час я вперше напилася до стану"тіла". Ось він, український менталітет, та приорітетність життя) Проте, мабуть, якщо спершу я написала все ж про освіту, то будемо вважати, що це означає те, що я стала повноцінною"дорослою". Хоча дорослою я стала тільки в анатомічному плані. І так, я про це не шкодую, живемо лише раз, тому варто отримувати задоволення. А це свідчить про те, що не на стільки я доросла на скільки хотілося б. У моїй сумці уже пів року як завжди є чи то Parlament, чи то Winston, що доводить що сила волі у мене дещо відсутня, адже я не раз намагалася перервати цей цікавий процес "заспокоювання нервів" А те що я нервую означає, що щось таки мене торбує. Не буде дивно якщо я скажу, що це відносини. Хоча якби мені 15-річній хто сказав, що мене сприйматимуть як дівчину, і до того ж як красиву дівчину, в деяких випадках(як бонус) щей як розумну, я б… ну не скажу, що б не повірила, адже хотіла щоб так було. Але все ж. Так ось про відносини.